Как украинцы стали руськими лишь в 17 веке.. Ответы.
капитан Себастьян Пере...
17 389 23:23 02.08.2018
Потому что укры не знали ничегошеньки об истории Киева домонгольского времени.
Звиняйте, будет много мову, потому что пишет Академия Наук Украины.
17:33 03.08.2018
. Нового поштовху розшуки києво-руського минулого одержали з відкриттям у 1620-х роках давньоруських літописів, зокрема Хлебніковського, який вперше спорядив православних документальним підтвердженням слушності їхніх апеляцій до києво-руського минулого. Справжній, давній літопис «Нестора» дозволяв не просто оголошувати «своїми» запозичені у «іноземних» авторів (переважно польських хронік XVI ст. — Кромера, Бєльського, Стрий-ковського) факти києво-руської історії, але підтвердити це право власності документом — власною літописною традицією.
— укры узнали о древней Руси только в 1620-ом году, прочитав Хлебниковский список Ипатьевской (Костромской) летописи.
Новые знания повергли укров в шок и они решили присвоить себе все что там начитали отказавшись от польскости и решив отныне считать себя русЬкими.
17:36 03.08.2018
1626 р. архімандритом Печерського монастиря став Петро Могила. 1633 року його було обрано митрополитом Київським, що зробило його де факто головою православних Речі Посполитої. З могилянською епохою справедливо пов'язують найбільшу інтенсивність пошуків києво-руської спадщини. Православні русини заново — після кількох століть цілковитої байдужості й апатії — відкривають для себе власне минуле в славних часах київських князів.
Ипатиевскую летопись списали в Печерском монастыре под предводительством Петра Могилы, которому КЛЯТЫЕ МОСКОВИТЫ и подкинули летопись.
И вуаля: через несколько столетий полной БЕНДЮЖНОСТИ и АППАТИИ- они открыли для себя минулы роки славных часов киевских князей.
Но оне же в Киеве живут. Петро Могила- молодованин. Значит киевские князья -их предки.
17:39 03.08.2018
У тому ж напрямку було спрямовано й «археологічну» частину програми Могили. Перед 1635 р. він здійснив «розкопки» на місці колись знаменитої Десятинної церкви. Сама можливість розпізнання в декількох зруйнованих стінах (до яких нині ліпилася непоказна церква св. Миколи) величного храму, що символізував хрещення Русі, стала можливою, завдяки читанню віднайдених літописів. Звідти ж стало відомо про поховання тут хрестителя — св. Володимира. Під час розкопок було знайдено саркофаг, в якому, як гадали, містилися мощі св. Володимира. Частину їх було перенесено до Успенської церкви в Печерському монастирі, частину відіслано — як вважали — нащадку хрестителя, православному володарю Московського царства.
Ну и укры давай копать лопатой по этим летописям. нашли фунлдамент десятинной церкви, места КРЕЩЕНИЯ КИЕВСКОЙ РУСИ, нашли сарковаг ВЛАДИМИРА, расчленили останки и вуаля: рука москвы- тут же отослали частички нащадку Владимира- великому князю Московскому.
17:41 03.08.2018
Могила не був літератором. Ту програму «топографізації» Київської Русі, яку Кальнофойський виконував пером, митрополит здійснював відбудовою чи реставрацією давньоруських пам'яток. Він відновив (як міг і як зумів) Десятинну церкву (але, здається, так і не завершив), провів реставрацію Софійського собору, церкви Спаса на Берестовім, Трьохсвятительської церкви72. Наслідком мо- гилянської епохи був свого роду «києво-руський ренесанс»: православні здобули власну історію, прив'язану до реального ландшафту міста та його топографічних домінант.
— ну и рука москвы. тут же выслала Петру Могиле денег. тут же были отстроены на фундаментах древнерусских церквей новые церкви со старыми названиями, починили Софийский Собор, привязали летопись к киевским местам. Короче ЗДОБУЛЫ.
17:46 03.08.2018
У випадку з Софійським собором, здається, приурочення споруди до княжіння Володимира (напис, зроблений у часи могилянської реставрації, датував споруду 1011р.) було власним винаходом книжників могилянського кола. З усієї «Київської Русі», отже, митрополита й людей навколо нього по-справжньому цікавив лише її невеличкий сегмент — часи й обставини хрещення. Після 1654 р. православні зіткнулися з іншим викликом. Україна стала частиною православного Московського царства. її елітам доводилося визначати власне місце в цілковито новій конфігурації, а головне — спробувати легімітизувати своє становище як безсумнівно православного й «руського» народу. Такий статус, як скоро з'ясувалося, не гарантувався їм автоматично. Українців у Москві продовжували вважати «литвинами», «черкасами», в чистоті їхнього православ'я багато хто продовжував мати сумніви.
Из Всей «Кыивськой Руси» Могилу и людей интересовал только небольшой сегмент истории- время и обстава Крещения.
Рука москвы, таким чином заразила укров русскостью и случилась Переяславская рада.
Но обычный русских люд подставу чул и продолжал называть украинцев литвинами и черкасами и сильно сомневался в чистоте их православия (русского человека на мякине не проведешь)
17:51 03.08.2018
Козацьке літописання відмовилося від самої необхідності такого пов'язання. Найбільші нарати-ви XVIII ст. — літописи Величка та Грабянки — фактично цілковито порвали із тим типом розуміння вітчизняної історії, який розвивало попереднє століття. Києво-руське минуле стає неактуальним для козацького літописання і не включається до схеми історії козацтва. Літопис Величка зберігся в єдиному списку. Він не був розповсюдженим читанням і сумнівно, щоб міг справити вплив на масову історичну свідомість. За винятком батька й сина Полетик про нього мало хто й знав. Натомість літопис Грабянки користувався надзвичайною популярністю: відомо близько 50 списків, переважно 1750—1760-х pp., але їх продовжували копіювати впродовж усього XVIII ст. Грабянка, як відомо, був одним із авторів так званого «хозарського міфу» походження козаків. Козаки, вони ж, за Грабян-кою, «народ Малороссийской страни», є нащадками одного із скіфських племен, яке в давнину відоме було як алани, або ж як хозари74. Першопочатки «малоросійського народу» у Грабянки надзвичайно давні, навіть давніші за Київську Русь, але лежать переважно у степовій історії. Знання Грабянки (як і будь-кого у XVIII ст.) про хозарів були більш ніж туманні, та інтуїтивно він визначив, що коло народів, серед яких варто шукати найдавнішої історії «хозарського козацького народу», це світ євразійських кочівників: гунів, аварів, печенігів, половців, татар. Історія «хозарів-малоросіян» та історія Київської Русі у Грабянки перетинаються лише один раз: хозари володіли Києвом «и иними нікіими странами», побирали із слов'ян данину; варязькі князі (Аскольд і Дір, Олег та Ігор) відбирали у них законні землі навколо Києва, а Святослав Ігоревич переміг їх та взяв «стольний град» Білу Вежу. Цим контакти малоросіян із Руссю й обмежилися. Увесь епізод займає менше однієї сторінки у виданні 1854 р
Личные украинские (козацкие) летописи долгое время после стараний Могилы отказывались принимать его руськую трактовку истории.
они продолжали настаивать на хазарском минулом малороссиян и единственная встреча с московитами- русскими в их историографии был неприятный момент, когда московитский князь Святослав разгромил Славный город хазар-малороссийцев Белую Вежу, а клятый коцяп Вещий Олег отнял у них Киев. На этом отношения русских и малороссиян прекратились на доооооооолгие пицот лет.
17:54 03.08.2018
Это Ответы.
Вопросы били здесь:
16:56 04.08.2018
Продолжим?
15:32 14.08.2018
Директор украинского института национальной памяти Владимир Вятрович обвинил Россию в желании «приватизировать историю» Древней Руси. Вятрович заявил, что попыткам России «приватизировать» историю уже «сотни лет». «Россия начиналась как империя именно с этого. Она строила свою идентичность через украденную часть украинской истории вместо того, чтобы искать собственные исторические корни. Россия хотела себя легализовать через присвоение прошлого Руси, которое считалось более древним, более славным», — цитирует «Украинская правда» Вятровича. По его утверждению, украинцы «должны защищать свою историю». «Лучшая защита — это увеличение осведомленности граждан. Мы должны знать свою историю и рассказывать ее миру для того, чтобы не повторялись такие курьезы, как с Анной Киевской, якобы русской княжной», — сказал директор института нацпамяти.
15:53 14.08.2018
Зато я знаю, как они стали украинцами! Они всех малороссов скальпировали и убили, по-примеру американцев. Тому у них и оселедцы вместо скальпов: чтоб малороссы не имели возможности их скальпировать! А свиней они завели от жадности: чтоб турки не угоняли скот к себе. Хитрющая нация получилась!
16:06 14.08.2018
капитан Себастьян Пере… (Бранко) писал (а) в ответ на :
> Продолжим?
Супер. Ты прям Свидомому в рот серебряную пулю кладешь...
09:31 22.08.2018
А где укры? Стараешься тут им, переводиш. И тишина...
13:23 23.08.2018
укры тихо плачут в углу в методичке не написано, что возражать
но ничего. Скоро пришлют и вот тогда!!!!
13:32 23.08.2018
капитан Себастьян Пере… (Бранко) писал (а) в ответ на :
> ну и рука москвы. тут же выслала Петру Могиле денег. тут же были отстроены
Опять та же история Деньги русских идут на всякие инфраструктурные и прочие проекты черти где-и так всю историю Пока до русских это не дойдёт то они будут вечно жить в нищете Чем больше даёшь денег, прощаешь, тем больше тебя ненавидят и презирают-до русских не доходит эта простая истина.
