>Если кто-то наоборот, имхо он мазохист и извращенец... Впрочем, о вкусах не спорят и для любителей крови и борьбы надо выделить континент или остров , и для любителей пожить тоже.

Свідчення жителя села Миколаївка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області ЗАДЕРІ Леоніда Івановича.

Це трапилось в лютому-березні 1944 року в селі, що знаходиться за 8 кілометрів від Стеблева вище по річці Рось.

На березі Росі в урочищі Камінна Лука (від слова «камінь», місце вигину річки) розташувалась батарея з п’яти бойових машин гвардійських мінометів «Катюша» з обслугою приблизно 30—40 червоноармійців.

9-річний Леонід із молодшим братом Петром були в розташуванні батареї і спостерігали процес заряджання реактивних установок бойовими ракетами.

Після команди командира всі солдати почали відбігати від установок. В цей час один з командирів побачив хлопців і погнав їх від машин. Хлопці відбігли метрів на 200-300 і розташувались на схилі яру, звідки добре було видно розташування батареї.

Прогриміло декілька залпів в бік містечка Стеблева та в бік села Киданівка.

Після залпів десь за годину чи більше до батареї прискакав на коні напівроздягнений офіцер з пістолетом в руці і, голосно лаючись, погнався за командиром батареї. З розмов, що вели солдати, хлопці зрозуміли, що одним з залпів накрило підрозділ Червоної армії і це прибув його командир на «розбори».

Через день-два батарея забралась з села, а ще через декілька днів до села увійшов підрозділ контррозвідки «Смерш» в складі теж 30—40 військових, які стали поголовно викликати селян і опитувати: хто стріляв з «Катюш», куди стріляв, як стріляв. Налякані селяни не могли нічого до пуття пояснити.

Розслідування велось цілий день, а на вечір смершівці змусили селян їх годувати і поїти. Напившись п’яними, вже потемки, солдати почали бігати по хатах та гвалтувати сільських дівчат та жінок. На очах маленького Льоні та його брата їх мати намагалась захистити дівчат від глвалтувань, вступила з солдатами в бійку і була ними розстріляна. Було розстріляно ще декілька жінок.

Батько був дома, слабував і лежав на печі. Діти прибігли і розказали йому про смерть мами. Цілу ніч батько плакав разом з дітьми.

Тільки вранці, коли солдати покинули село, батько з сусідами знайшли розстріляних жінок і похоронили.

Пізніше стало відомо, що цими залпами «Катюш» були знищені опорні пункти німецьких військ в містечку Стеблів та селі Киданівка разом з мирними жителями. Після того, як фронт пішов далі, виявилось, що в Стеблеві та Киданівці не залишилось жодного цілого, чи хоча б напівзруйнованого будинку, жодної хати, жодної печі. Число людей, що загинули, — невідоме, проте значне. Вижили тільки ті, що ховались в навколишніх лісах.

Леонід Іванович згадував слова батька: «При німцях такого не було, як при наших…»

Володимир УШЕНКО, м. Бориспіль