бить и пытать пленных плохо и является преступлением -обе стороны конфликта грешат применением насилия к пленным, это случается когда ненависть и злоба зашкаливают, кто-то мстит за родных и друзей, кто сам шизоид. Благородства на войне сыскать трудно, когда только господа воевали еще удавалось иногда соблюдать поверхностные приличия, но что вы хотите от людей схватившихся за оружие. Больше всего люди проявляют агрессию к источникам своих страхов.
Mihail 26650 (26650) писал (а) в ответ на сообщение:
> Брюзга (Брюзга) писал (а) в ответ на сообщение:
>> >> Mihail 26650 (26650) писал (а) в ответ на сообщение:
>>> Радіо Свобода публікує свідчення потерпілих та зйомки тих місць несвободи, що стали доступними після звільнення деяких територій Донбасу. quoted3
>>Не очень понятно — трудный язык. Так кто их пытал и бил, наши ФСБшники? Или граждане Украины, против которых эти пленные граждане Украины воевали? quoted2
> > Зверствовали и украинские сепаратисты и граждане России. Так называемые добровольцы. Особенно чеченцы. Кадровые россвоенные в пытках не замечены. По крайней мере я про это не слышал. quoted1
Выражали особенную благодарность" за помощь" в Чечне
Mihail 26650 (26650) писал (а) в ответ на сообщение:
> Я готов был еще сидеть в плену «ДНР», лишь бы Россия рухнула нахрен! quoted1
Неужто так хорошо кормили? В принципе если украинцам сдаться в кол-ве этак 3−4 млн. чел, думаю Россия не сдюжит, а олигархи делиться награбленым не захотят.
> Радіо Свобода публікує свідчення потерпілих та зйомки тих місць несвободи, що стали доступними після звільнення деяких територій Донбасу. > > > «Перші чотири дні мене постійно били. У перший день просто тягали за волосся, водили „на розстріл“ — стріляли над головою. Потім знову кидали у той куток, в якому була перші дні. На другий день це був дубець. Верхня частина мого тіла — це „відбивна по-антрацитівськи“. Це більше десятка ударів: чи то 16, чи то 19. Я просто намагалася стояти і рахувати. Зараз уже забула. Це були удари дубцем по голові, поки не перебили геть вухо». > > "Тут ось (показує) дуже багато шрамів залишилося. Руки ось до сюди були просто чорного кольору. Тут два ребра, тут ребро зламане. Це Антрацит. Це так били в Антрациті за українську мову. За слово «його» мене двічі рубанули дубцем по спині". > > "Потім нас чотирьох привезли в Горлівку. Нас везли у відкритій машині. Везли, як скотину, прикованими наручниками до каркасу, до дуг. Ми під дугами сиділи. Були вже дуже сильно побиті. У мене, мабуть, був струс мозку, бо голова розривалася, дуже сильно боліла голова. Коли привезли в Горлівку, то буквально одразу нас завезли у райвідділ. Коли стягували з машини, то били в лице кулаком. У мене ось у цій частині (показує) шість переломів кісток лиця. Плюс перелом щелепи, перелом носа… Ніс стояв ось так (показує). Мені дуже повезло, бо ось тут ще був перелом скроневої кістки, але лівша попався. > > Далі було ще страшніше. Потім були плоскогубці, якими висмикували нігті на пальцях ніг, пальці просто трощили. Це було на лівій нозі. Потім був молоток. Молотком били коліна (показує рани). > > Ось, якщо сісти, то буде добре видно розбиті коліна — відбивна. > Ось шрами від молотка… Це свердла — більше 20-ти разів тіло просвердлене свердлом. Це теж шрам від молотка. Це все було розбито. Ось це розбиті коліна молотком. Не знаю, як я ходжу. Свердлили груди… Це все свердла, молоток, плоскогубці… Знущалися, як могли. > > Очі… Це око було йому незручно вийняти, не з руки. То його облишили, а ось цьому дісталося більше — це око пошкодили. Воно тепер нічого не бачить. Це око виймали ложкою. Тобто цей чеченець старався висмикнути око, тобто пошкодити так, щоб воно витекло. Я не знаю, чому, але коли він вийняв ложку і побачив, що око на місці і другий раз спробував вставити ложку, то один із бойовиків, які були присутні, пожалів мене і сказав, щоб око більше не чіпали". > > "Є ще у мене ось таке… Я соромилася спочатку, показувати не хотіла… Чотири місяці, а в мене ще рани не позакривалися. Мене ж привезли через чотири місяці. Мені дуже сильно повезло — мені відрізали тільки один палець. Моїм соратникам, хлопцям, які були зі мною: одному відрізали три пальці на лівій руці… А одному відрізали чотири пальці на правій руці. Це те, що я бачила…" > > "Коли нас привезли в Горлівку, ми ще були вчотирьох. Ми в різних приміщеннях утримувалися. На катування нас водили в одне місце і я ще всіх бачила. А от 24-го вранці, коли мене привели в прокуратуру, в кабінет прокурора, де проводилися катування, там був труп мого друга — Борі Місюренка. Він був розстріляний впритул. Тут рвана рана, правого ока в нього не було, а під ліве око на виліт ввійшла куля. Про інших моїх соратників я нічого не знаю, а Борине тіло… Мене змусили вдягати пакети на тіло і прибирати кров, прибирати кабінет від крові після того, як винесли труп Борі. > > Їм теж свердлили, обрізали пальці, ложкою лізли в очі - видирали очі… Це було в мене на очах, я це бачила. > Це нелюдська жорстокість. Вони нічого не хотіли чути. Так, там були і хороші люди, були нормальні люди, які страждали через свою людяність. А в основі своїй — це звірі. Навіть звірів ображати не хочеться, тому що жоден звір так себе не поведе стосовно особин свого виду". > > "Боляче і образливо, що прийшло це страждання на цю землю. І коли стоїть перед тобою двометровий «балбєс» безмізкий, і каже: «вот с этой я позабавлюсь». А йому років 25-ть, а мені 50-ть, і він мені розказує, що він «русский солдат и приехал помочь дружественному народу»… Ну, а в 14-му році ж ніхто не казав, що там є росіяни, а їх там аж кишіло. І чеченці, і росіяни, і ті ж зі сходу Росії". > > https://www.radiosvoboda.org/a/hostages-of-war/2...
> > ------------- > Сообщение было проверено модератором. Нарушений не зафиксировано. quoted1