> Ну как он может быть общий когда за украинский язык на данном форуме в бан отправляют?
Ваш нынешний украинский Шевченко пожалуй уже с определёнными затруднениями понимал бы. Во всяком случае значительно хуже, чем нынешний русский поняли бы Пушкин или Ломоносов.
15:28 04.05.2018
За думою дума роєм вилітає, Одна давить серце, друга роздирає, А третяя тихо, тихесенько плаче У самому серці, може, й бог не побачить.
Кому ж її покажу я, І хто тую мову Привітає, угадає Великеє слово? Всі оглухли — похилились В кайданах… байдуже… Ти смієшся, а я плачу, Великий мій друже. А що вродить з того плачу? Богилова, брате… Не заревуть в Україні Вольнії гармати. Не заріже батько сина, Своєї дитини, За честь, славу, за братерство, За волю Вкраїни. Не заріже — викохає Та й продасть і різницю Москалеві. Це б то, бачиш, Лепта удовиці Престолові-отечеству Та німоті плата. Нехай, брате. А ми будем Сміяться та плакать.
>>> тот самый из Назорета … (35197) писал (а) в ответ на сообщение: >>>> Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на >>>>> >>>> >>>> Шевченко ни ваш и ни наш он общий как и Гоголь
>>> >>> Ну как он может быть общий когда за украинский язык на данном форуме в бан отправляют? >>>
>>будемо разом чекати коли і мене відправлять в бан
> > Ну давай попробуем. Меня постоянно отправляли. Давай чекати. То може щось цікаве розкажеш про Шевченко? > > Бували войни й військовії свари: > Галаґани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї > Було добра того чимало. > Минуло все, та не пропало, > Остались шашелі: гризуть, > Жеруть і тлять старого дуба… > А од коріння тихо, любо > Зелені парості ростуть. > І виростуть; і без сокири, > Аж зареве та загуде, > Козак безверхий упаде, > Розтрощить трон, порве порфиру, > Роздавить вашого кумира, > Людськії шашелі. Няньки, > Дядьки отечества чужого! > Не стане ідола святого, > І вас не стане, — будяки > Та кропива — а більш нічого > Не виросте над вашим трупом. > І стане купою на купі > Смердячий гнів, — і все те, все > Потроху вітер рознесе,
> А ми помолимося богу > І небагатії, невбогі. >
мову знаю мать в детстве учила и читала мне как раз Шевченко мне нравятся его другие стихи.
Ще як були ми козаками, А унії не чуть було, Отам-то весело жилось! Братались з вольними ляхами, Пишались вольними степами, В садах кохалися, цвіли Неначе лілії, дівчатаю Пишалися синами мати, Синами вольними… Росли, Росли сини і веселили Старії скорбнії літа… Аж поки іменем Христа Прийшли ксьондзи і запалили Наш тихий край, і розлили Широке море сльоз і крові, А сирот іменем Христовим Замордували, розп"яли…
Поникли голови козачі, Неначе стоптана трава. Украйна плаче, стогне-плаче! За головою голова Додолу пада. Кат лютує, А ксьондз скаженим язиком Кричить: «Te deum! алілуйя!…»
Отак-то, ляше, друже-брате! Неситії ксьондзи, магнати Нас порізнили, розвели, А ми б і досі так жили. Подай же руку козакові І серце чистеє подай! І знову іменем Христовим Возобновим наш тихий рай.
как это близко к современности!
15:29 04.05.2018
pietarilaine (25915) писал (а) в ответ на :
> Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение:
>> Ну как он может быть общий когда за украинский язык на данном форуме в бан отправляют?
>Ваш нынешний украинский Шевченко пожалуй уже с определёнными затруднениями понимал бы. > Во всяком случае значительно хуже, чем нынешний русский поняли бы Пушкин или Ломоносов.
Вот нравятся мне эти критики. Пушкин русский бы не понял бы. Тебе откуда знать нашу мову? Ну давай будем общаться на мове Шевченко раз ты такой знаток.
15:32 04.05.2018
Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на :
> 1. Венецианов Алексей
Алексе́й Гаври́лович Венециа́нов (1780—1847) — русский живописец, мастер жанровых сцен из крестьянской жизни, педагог, член Петербургской академии художеств, основатель так называемой венециановской школы.
Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на :
> 2. Гребенка Евгений
Евге́ний Па́влович Греби́нка (или Гребёнка) 21 января (2 февраля) 1812, хутор Убежище (ныне село Марьяновка), Пирятинский уезд, Полтавская губерния[3] — 3 (15) декабря 1848, Санкт-Петербург) — русский поэт и писатель
Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на :
> 4. Мокрицкий Аполлон
Аполлон Николаевич Мокрицкий (1810—1870) — русский художник, портретист. Академик императорской Академии художеств (с 1849).
15:32 04.05.2018
Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на :
> 1. Венецианов Алексей
Алексе́й Гаври́лович Венециа́нов (1780—1847) — русский живописец, мастер жанровых сцен из крестьянской жизни, педагог, член Петербургской академии художеств, основатель так называемой венециановской школы.
Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на :
> 2. Гребенка Евгений
Евге́ний Па́влович Греби́нка (или Гребёнка) 21 января (2 февраля) 1812, хутор Убежище (ныне село Марьяновка), Пирятинский уезд, Полтавская губерния[3] — 3 (15) декабря 1848, Санкт-Петербург) — русский поэт и писатель
Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на :
> 4. Мокрицкий Аполлон
Аполлон Николаевич Мокрицкий (1810—1870) — русский художник, портретист. Академик императорской Академии художеств (с 1849).
15:33 04.05.2018
тот самый из Назорета … (35197) писал (а) в ответ на :
>>> Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение: >>>> тот самый из Назорета … (35197) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>> Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на
>>>>>> >>>>> >>>>> Шевченко ни ваш и ни наш он общий как и Гоголь
>>>> Ну как он может быть общий когда за украинский язык на данном форуме в бан отправляют? >>>> >>> будемо разом чекати коли і мене відправлять в бан
>> >> Ну давай попробуем. Меня постоянно отправляли. Давай чекати. То може щось цікаве розкажеш про Шевченко? >> >> Бували войни й військовії свари: >> Галаґани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї >> Було добра того чимало. >> Минуло все, та не пропало, >> Остались шашелі: гризуть, >> Жеруть і тлять старого дуба… >> А од коріння тихо, любо >> Зелені парості ростуть. >> І виростуть; і без сокири, >> Аж зареве та загуде, >> Козак безверхий упаде, >> Розтрощить трон, порве порфиру, >> Роздавить вашого кумира, >> Людськії шашелі. Няньки, >> Дядьки отечества чужого! >> Не стане ідола святого, >> І вас не стане, — будяки >> Та кропива — а більш нічого >> Не виросте над вашим трупом.
>> І стане купою на купі >> Смердячий гнів, — і все те, все >> Потроху вітер рознесе,
>
>> А ми помолимося богу >> І небагатії, невбогі. >>
>мову знаю мать в детстве учила и читала мне как раз Шевченко > мне нравятся его другие стихи. > > Ще як були ми козаками, > А унії не чуть було, > Отам-то весело жилось! > Братались з вольними ляхами, > Пишались вольними степами, > В садах кохалися, цвіли > Неначе лілії, дівчатаю > Пишалися синами мати, > Синами вольними… Росли, > Росли сини і веселили > Старії скорбнії літа… > Аж поки іменем Христа > Прийшли ксьондзи і запалили > Наш тихий край, і розлили > Широке море сльоз і крові, > А сирот іменем Христовим > Замордували, розп"яли… > > Поникли голови козачі, > Неначе стоптана трава. > Украйна плаче, стогне-плаче! > За головою голова > Додолу пада. Кат лютує, > А ксьондз скаженим язиком > Кричить: «Te deum! алілуйя!…» > > Отак-то, ляше, друже-брате! > Неситії ксьондзи, магнати > Нас порізнили, розвели, > А ми б і досі так жили. > Подай же руку козакові > І серце чистеє подай! > І знову іменем Христовим
> Возобновим наш тихий рай. > > как это близко к современности!
Так якого дідька ти мовчиш коли тут розказують що мови української не існує, що то придумали австрійці з поляками? Чому ти мовчиш коли в РФ закрили єдину українську бібліотеку?Чому ти мовчиш коли за українську мову на Донбасі якути з бурятами вбивають людей? Якось дивно ви полубляєте мову своїх пращурів.
> Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение:
>> 1. Венецианов Алексей
> > Алексе́й Гаври́лович Венециа́нов (1780—1847) — русский живописец, мастер жанровых сцен из крестьянской жизни, педагог, член Петербургской академии художеств, основатель так называемой венециановской школы. > > Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение:
>> 2. Гребенка Евгений
> > Евге́ний Па́влович Греби́нка (или Гребёнка) 21 января (2 февраля) 1812, хутор Убежище (ныне село Марьяновка), Пирятинский уезд, Полтавская губерния[3] — 3 (15) декабря 1848, Санкт-Петербург) — русский поэт и писатель
> > Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение:
>> 4. Мокрицкий Аполлон
> > Аполлон Николаевич Мокрицкий (1810—1870) — русский художник, портретист. Академик императорской Академии художеств (с 1849).
Ну давай ты мне не будешь тыкать этой лажей. У вас многие в русские записаны, но то что вы понапысывали то все фейки. У вас русский и Айвазовский и матрос Кишка и еврей Блок.
15:36 04.05.2018
Вася не пости мне российскую википедию. Они такие русские как ты марсианин.
15:40 04.05.2018
МОКРИЦКИЙ Аполлон Николаевич
(12 августа 1810, город Пирятин Полтавской губ. — 8/9 марта 1870, Москва).
Украинский живописец венециановской школы. Портретист, пейзажист. Академик Императорской академии художеств, педагог.
(12.08.1810 — 8/9.03.1870)
15:42 04.05.2018
ВЕНЕЦИАНОВ АЛЕКСЕЙ ГАВРИЛОВИЧ 7 (18) февраля 1780, Москва — 4 (16) декабря 1847, село Поддубье, Тверская область. Его отец, нежинский грек ГАВРИИЛ ЮРЬЕВИЧ, в 1780 прибыл в московское купечество.
15:45 04.05.2018
Короче все кто жил в Российской империи и звались россиянами почему-то вдруг стали русскими. Вот так вот пропаганда и сожздавала фейк что имперское российское это русское. Так немцы, греки, татары, да куча разного народа записывались в мерю, чудь и вятичей. Господа Империя это не Русь. Русь входила в Империю. И россияне это не меря, чудь и вятичи которые сейчас называются русскими, россияне это и чечены, и якуты, и татары, и евреи, и немцы,….
15:47 04.05.2018
Венецианов и Мокрицкий знали что они украинцы?
15:48 04.05.2018
За що ми любимо Богдана?
За що ми любимо Богдана? За те, що #####і його забули, У дурні німчики обули Великомудрого гетьмана.
[1845−1846]
15:50 04.05.2018
І виріс я на чужині
І виріс я на чужині, І сивію в чужому краї: То одинокому мені Здається — кращого немає Нічого в бога, як Дніпро Та наша славная країна… Аж бачу, там тілько добро, Де нас нема. В лиху годину Якось недавно довелось Мені заїхать в Україну, У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку богу заробляла; Поклони тяжкії б'ючи, Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… Добре, мамо, Що ти зарані спать лягла, А то б ти бога прокляла За мій талан.
Аж страх погано
У тім хорошому селі. Чорніше чорної землі Блукають люди, повсихали Сади зелені, погнили Біленькі хати, повалялись, Стави бур'яном поросли. Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть!..
І я, заплакавши, назад Поїхав знову на чужину.
І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві… Гинуть! Гинуть! У ярмах лицарські сини, А препоганії пани Жидам, братам своїм хорошим, Остатні продають штани… .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. Погано дуже, страх погано! В оцій пустині пропадать. А ще поганше на Украйні Дивитись, плакать — і мовчать!
А як не бачиш того лиха, То скрізь здається любо, тихо, І на Україні добро. Меж горами старий Дніпро, Неначе в молоці дитина,
Красується, любується На всю Україну. А понад ним зеленіють Широкії села, А у селах у веселих І люде веселі. Воно б, може, так і сталось, Якби не осталось Сліду панського в Украйні.
