> Нашёл в своём архиве.
> Думаю прочесть это будет полезно пропагандистам, с короткой памятью. Напоминание: речь идёт о 2014 г., иловайский котёл на подходе, два парня из батальона «Прикарпатье» сбежали домой. Их батальон вскорости сделает то же самое.
>
> Бійці батальйону «Прикарпаття» розповіли жахливу правду про АТО
>
> Сьогодні біля стін Івано-Франківської ОДА зібрались матері військовослужбовців та двоє колишніх учасники АТО. Зустріч організували для того, щоб розказати всю правду про важку ситуацію в зоні бойових дій, про відсутність належного харчування, спецзасобів та зраду командирів.
>
> Юрій та Тарас, що кинули зброю та пішли з поля бою розповіли, що ситуація там надважка. І суть не в амуніції, якої не вистачає, а в тому що хлопці залишені напризволяще і не отримують жодних наказів. За словами хлопців, в терористів величезна кількість потужної техніки проти якої не допоможуть, а ні каски, а ні бронежилети. Натомість батальйон Прикарпаття має тільки автобуси, які для терористів є найлегшою мішенню.
>
> «Коли ми лише приїхали, нам дали можливість вибрати місце де краще розташуватись. Після того як ми окопались, надійшов наказ переміститись. Як тільки почався обстріл все керівництво втекло. Зараз стріляють з різних боків, адже для терористів справа честі знищити батальйон „бандерівців“. В нас склалось враження, що нас навмисне перемістили в ту позицію, щоб створювався перехресний вогонь, і наші військові вбивали своїх же», — розповіли хлопці кореспонденту «Бліц-Інфо».
>
> За розповіддю Тараса, поруч із 5 батальйоном перебуває десантна бригада з Миколаєва та вони вклали домовленість з терористами. Тому прикарпатці не мають допомоги навіть від своїх. Їм не залишається нічого, окрім копати кількаметрові рови.
>
>
> Вот так, два парня-прикарпатца дезертировали из своего батальона и, вернувшись домой рассказали журналистам и матерям солдат, как им воевалось. Про тяжелую ситуацию в зоне боевых действий, об отсутствии надлежащего питания, спецсредств и о предательстве командиров.
>
> И суть даже не в амуниции, которой не хватает, а в том что ребята предоставлены сами себе и не получают никаких приказов.
>
> Теперь, господа, познакомьтесь с реакцией на эту публикацию:
> Я довго не міг в це повірити. Я довго не міг повірити в те, що Прикарпатці можуть бути боягузами. Я не міг повірити в те, що воїни світлих гір, воїни, що протистояли могутній навалі комуністів та радянському війську можуть бути ДЕЗЕРТИРАМИ… боягузливо, кинувши своїх побратимів, можуть втекти до дому, щоб заховатись за маминими спідницями.
> Зараз ці люди, ходять містом. З жахом в голосі розповідають про російські війська, яких вони не бачили і не чули. Сіють паніку збираючи прес-конференції! Але найгірше, це те, що вони закликають тікати з Донбасу. Полишити Україну на поругу чорної навали! Розповідають нісенітниці та жахіття. Сором. Сором через те, що наш край, Батьківщину Бандери і Шухевича, колиску революції та майдану, через цих двох псевдо патріотів будуть називати осередком зрадництва.
>
>
> https://blitz.if.ua/news/pidpolkovnyk-taras-gren...
>
> Это я переведу полностью, преодолев свою природную лень.
>
> Я долго не мог в это поверить. Я не мог поверить в то, что воины светлых гор, воины, что противостояли мощному нашествию коммунистов и советской армии, могут быть дезертирами… трусливо бросивши своих собратьев, могут убежать домой, чтобы спрятаться за мамиными юбками.
>
> Сейчас эти люди ходят по городу. С ужасом в голосе рассказывают о русских войсках, которых они не видели и не слышали. Сеют панику, собирая пресс-конференции! Но хуже всего, это то, что они призывают бежать из Донбасса. Оставить Украину на поругание черного нашествия! Рассказывают бессмыслицу и ужас. Стыд. Стыд за то, что наш край, Родину Бандеры и Шухевича, колыбель революции и Майдана, из-за этих двух псевдо патриотов будут называть центром предательства.
>
> Так отреагировал
>
> Підполковник Тарас Грень.
>
> Західний регіональний медіа-центр
>
> Міністерства оборони України.
>
>

> "Самым верным способом для окончательной компрометации бандеровщины, было бы допустить ее на некоторое время к власти. Не трудно себе представить, чем бы это закончилось. К сожалению, это слишком дорогостоящий эксперимент, чтобы мы могли себе его позволить. Ибо бандеро-националисты втянули бы неминуемо в позор и катастрофу все наше национальное дело."
>
>
>
> Сказано это украинским националистом, историком, эмигрантом Иваном Лысяк-Рудницким.
> Он хорошо знал предмет, о котором судил. Его жизнь прошла в эмиграции, в кругу людей, мечтой и целью которых была власть над Украиной и её народом.
> Через 30 лет после его смерти (умер в 1984 г.) его пророчество-предостережение осуществилось. Украину, как самолёт в штопор, сорвало в безумие бандеровщины. И состоялись те самые позор и катастрофа, о которых он писал.
> Несколько лет назад был издан на русском языке сборник его эссе "Между историей и политикой."

>

>
> anella (anella) писал (а) в ответ на сообщение:
>Всё понятно, война, но в голове с трудом укладывается.
> В голове картина того Донбасса. Я бывал там... в начале 70-х.
> Будущая жена представляла жениха своим родственникам.
> Ухоженный край. Дороги запали в память (я как раз только купил машину) не российские.
> И ощущение достойной жизни людей.