Українська поезія. - Ветка для общения на Украинском
Свидомый
429 12968 22:06 27.11.2012
В этой ветке разрешено использовать украинский язык. Напоминаю, в других ветках его использование будет пресекаться в соответствии с п. 1.3 конституции форума Админ
Шановні пані та панове!Пропоную до вашої уваги нову тему.Про українську романтичну душу .Про красоту і співучість українського слова.Приєднуйтесь шановні.
МИ УКРАЇНЦІ
Ми українці - нація Тараса, Ми - сагайдачні і кармелюки, Коли прийшли ми - не полічиш часу, Ми древні і безсмертні, як віки.
Нас мордували, нас тягли на плахи. О! Скільки потекло кривавих рік! Хотіли ополячити нас ляхи, А росіяни зрусити навік.
Та все даремно. Знову ми і знову Жбурляли всіх у темряву й багно, Залишилися ми і наша мова Настояна на сонці, як вино.
Ця мова може світ зачарувати, В ній все – і грім, і шерехи гаїв. У неї, мабуть, вчилися співати Не тількі наші – курські солов’ї.
І тому їй не зникнути ніколи, І підкоряти щирістю світи. Ми живемо – Івани та Миколи, І всі народи рідні нам брати.
Ми живемо, і нас не подолати, Не покривити наші язики. Бо є Шевченки майже в кожній хаті, Є Сагайдачні і Кармелюки.
Володимир Сіренко
22:08 27.11.2012
Набридло тікати…
Набридло тікати від болю Ховаючись в зграї людей В одежі дешевого крою З туманом в очах від ідей
Не хочу до стада вставати Без мене підуть в н####тя в сіру пітьму поринати - Не кредо моє для життя
Хоч безліч людей є довкола Не можу відкритися їм В них безліч проблем і ніколи Не будуть цікаві моїм
Я сам залишуся із болем Один на один в темноті Поділимось спільним ми горем - Як добре, коли ми одні
Не буду тікати від болю Ховатися в зграї людей В одежі дешевого крою З туманом в очах від ідей
I автор: Андрій Марний
22:10 27.11.2012
А ти кричи
А ти кричи, очима голубими, Промінням щастя в розпачі ночей, Нехай мовчать у темноті пустель Ті, хто не бачив роздоріжжя Риму.
Ні пари з вуст! Лиш постріли очей. За словом погляд істинний не стримуй. Коли дорога не веде до Риму, Чи варто йти у лабіринт печер?
22:21 27.11.2012
Нащо, нащо тобі питати, Чи я люблю тебе, чи ні… О, легше серце розірвати, Ніж знати відповідь мені.
Чи я люблю тебе, - не знаю, - Спитай вночі у срібних зір, Весною вслухайсь в шелест гаю, Вдивися в даль з зелених гір.
Спитай у чайки, що голосе, Спитай у хмар, що сльози ллють, Піди на спалені покоси, Що в раз останній роси п`ють, -
Спитай, бо я сказать безсила… Я знаю, знаю тільки те, Що підеш ти - і вирита могила, І згасло сонце золоте.
В.СИМИНЕНКО
22:22 27.11.2012
Родина
Це кожен ще змалечку знає - дитина й доросла людина: Найбільших два скарби, що маєм – здоров’я і дружна родина.
Чи свято якесь, чи весілля, де радість ділитись повинна – До столу (та ще й на похмілля) спочатку скликають родину.
І, де б ти не був-хоч за морем, а прийде недобра година – Тебе не залишить у горі, плече підставляє родина.
А що ж то за диво – родина? Це – мамині ночі безсонні, Це – ручка малесенька сина у татовій сильній долоні,
Невтомні бабусині руки і посмішка діда ласкава. Родина – це діти й онуки. І казка, смішна та цікава.
Родина – глибоке коріння, родина – то віти до неба. Вона з поколінь в покоління навчає, як жити нам треба.
В житті воно всяке буває, та згодиться кожна людина: Найкраще багатство, що маєм – здоров’я і дружна родина.
22:23 27.11.2012
Свидомый писал(а) в ответ на :
> Ми українці - нація Тараса,
22:25 27.11.2012
Свидомый писал(а) в ответ на :
> Родина – це діти й онуки. І
Родина – це діти й онуки Тораса.
22:29 27.11.2012
капитан Себастьян Перейра ... писал(а) в ответ на :
> Коли вже слів знайти не можеш, > Ти відшукай в собі життя. > Тобі це справді допоможе > Пізнати суть свого буття. > > Як важко дихати буває, > Коли повітря навкруги > Неначе вже й не вистачає, > А замість слів самі ліси. > > Пізнай дороги непізнані,
> Пізнай себе як дивний світ. > Та не губись у тім пізнанні, > Щоб пронести крізь сотні літ.
А де тут про Тораса?
22:33 27.11.2012
Ти знаєш,що ти-людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя - єдина, Мука твоя-єдина, Очі твої-одні. Більше тебе не буде Завтра на цій землі. Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди- Добрі,ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе- Озера,гаї,степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба- Гляди ж,не проспи! Бо ти на землі-людина І хочеш цього чи ні- Усмішка твоя єдина, Мука твоя-єдина, Очі твої-одні...
22:35 27.11.2012
капитан Себастьян Перейра ... писал(а) в ответ на :
Коли опустіє сцена і занавіс день цей закриє, З"являються Ангел і Демон в сплетінні небесного дива: Один - як небесна дитина,ясніший від променя світла, Другий-як жорстока тварина,тремтять перепончаті крила. Один - серце поїть любовью і манить в золочені далі, Другий тут же,поруч з тобою,та манить в лунке задзеркалля. Один подарує надію,зачепить найтоншії струни, Другий сіє заздрість й безвір"я - душі найтемніша частина: Загляне улесливо в вічі, нашепче про славу безмірну, А потім скує серце снігом й гординю засвітить в обличчі-- І станеш холодним і черствим,байдужим до людського горя, Поглине лунке задзеркалля у небо обернений погляд... ...Та поки в тобі не загине цей голос бездонного неба, Твій Ангел свій меч не покине в кривавім двобої за тебе. Твій Ангел поборе безвір"я й тебе за собою покличе. На ранок-прокинешся іншим і сонце в очах заіскриться!
>Коли опустіє сцена і занавіс день цей закриє, > З"являються Ангел і Демон в сплетінні небесного дива: > Один - як небесна дитина,ясніший від променя світла, > Другий-як жорстока тварина,тремтять перепончаті крила. > Один - серце поїть любовью і манить в золочені далі, > Другий тут же,поруч з тобою,та манить в лунке задзеркалля. > Один подарує надію,зачепить найтоншії струни, > Другий сіє заздрість й безвір"я - душі найтемніша частина: > Загляне улесливо в вічі, нашепче про славу безмірну, > А потім скує серце снігом й гординю засвітить в обличчі-- > І станеш холодним і черствим,байдужим до людського горя, > Поглине лунке задзеркалля у небо обернений погляд... > ...Та поки в тобі не загине цей голос бездонного неба,
> Твій Ангел свій меч не покине в кривавім двобої за тебе. > Твій Ангел поборе безвір"я й тебе за собою покличе. > На ранок-прокинешся іншим і сонце в очах заіскриться!
Ну? Про Тораса хде? Отця Нации?
22:37 27.11.2012
капитан Себастьян Перейра ... писал(а) в ответ на :
> Ну? Про Тораса хде? Отця Нации?
Ааа..Урозумив, вот: "жорстока тварина"
22:44 27.11.2012
капитан Себастьян Перейра ... писал(а) в ответ на
> > Ааа..Урозумив, вот: "жорстока тварина"
Як ти живеш на світі цім? Чи хтось тебе у цім житті голубить, Чи зігріває подихом своїм? Чи любить хтось тебе безмежно? Любить?
Чи ділить хтось з тобою всі турботи, Чи думає про тебе щогодинно? Чи ловить голосу мінливі ноти, Трима за руку у бурхливім часоплині?
Чи віриш ти комусь отак, беззастережно, Щоб не боятись каменя у спину? Чи любиш ти когось, Безмежно, віддано і дуже сильно?
Чи є чийсь подих, що для тебе над усе, Чи є кого собою затулити? … Ну, хтось такий, З ким можна говорити геть про все, Такий хтось, щоб заради нього жити?
Як ти живеш і що ти відчуваєш? За кого проти ночі маєш сум? Про кого мрію в серці зігріваєш, Кому знайшов ти місце серед дум?
Для кого день сьогодні проживаєш, І з-під чийого серця ти чекаєш свята? Кому смієшся, а кого ти забуваєш? Кого ти будеш завтра забувати?...
Кому ти віриш серед цього люду? Бо ти ж, мабуть, таки комусь ще віриш? Чи ти зустрів свойого вже Іуду, Чи тільки кроки ще до нього міриш?
Як ти живеш на білім світі І що у тебе в серці назавжди? Чим завтра, післязавтра будеш жити? У кого в серці будеш жити ти завжди?
Сьогодні зорі шелестять про вічне І через Всесвіт котиться відлуння… Чи є хтось, хто для тебе буде вічно? Чи ти для когось будеш незабутнім?
