"После свидания Гордиенка с Мазепой все запорожцы, находившиеся при кошевом атамане, были приглашены гетманом к обеду; наиболее заслуженные из них были допущены к столу самого Мазепы; остальные угощались, как хотели. Всё время обеда прошло в большом порядке. Запорожцы оказывали Мазепе особенное уважение и, выражая в громких словах ему свое усердие и расположение, уверяли, что они готовы пожертвовать для него последней каплей крови. Потом, когда обед окончился, и запорожцы, сильно опьянев, стали расходиться по своим квартирам, то они начали по своему обыкновению хватать со столов всякую посуду, какая кому из них наиболее нравилась ; Управляющий домом, из окрестных дворян, видя такое бесчинство, счел своим долгом остановить такое хищение. Подвыпив не менее самих гостей, он обратился к запорожцам с упреком и заметил им, что, вероятно, они пришли в дом с тем, чтобы разграбить его, как это имеют обыкновение делать повсюду, куда приходят. Запорожцы, оскорбленные словами управляющего, пришли в сильное раздражение, подняли большой шум и пошли с жалобой к кошевому Гордиенку. Последний, придав этому делу серьезное значение, вообразил, что к такому оскорблению запорожцев побудил управляющего сам гетман Мазепа и приказал всем своим козакам немедленно сесть на коней и, не простясь с гетманом, уехать прочь. Но гетман Мазепа, узнав об этом через своих людей, поспешил отправить к Гордиенку своих старшин и велел им передать кошевому, что он, крайне огорченный происшедшим беспорядком, не принимал в этом ни малейшего участия; а для того, чтобы доказать им свою непричастность к такому делу, готов выдать козакам управляющего головой и предлагает им наказать его так, как они сами того пожелают. Эта предупредительность усмирила немного Козаков. Но когда тот человек был выдан им, то они били его ногами, кидая один другому, и продолжали эту игру до тех пор, пока один из козаков, давно за что-то ненавидевший этого человека, не вонзил в него нож (Д.І.Яворницький Історія запорозьких козаків Киев "Наукова думка" т3 стр 310)
21:14 21.05.2016
капитан Себастьян Перейра... (Бранко) писал(а) в ответ на :
> Жертвы
Ты, жертва - или по делу пыхти или, вали на свои говно- темы, дальше уновожуй.
21:14 21.05.2016
Ланочка, вам стих!
Ой съ пидъ низу та, и съ пидъ лиману
Та витеръ повЂвае,
Тамъ Мазепа ПалЂя Семенъ
На охоту-й вызывае.
Ой прійды, прійды Палію Семене
На охоту-й до мене
Та не буде Палію Семене
ТобЂ крывды-й одъ мене.
Ой, скоро Семенъ Паліенко
На подвиря въЂзджае
Ой, такъ заразъ проклятый Мазепа
Медомъ, виномъ поповае.
Ой, скоро, Семенъ Паліенко
Меду и вина напився,
Ой такъ заразъ вороному коню
Та гриву склонився,
Ой, якъ крикнувъ проклятый Мазепа
Та на свой уланы.
Ой, возмить, возмить ПалЂя Семена
Та забыите въ кайданы
Ой, заковали Семена ПалЂя
Та вкинулы- и у темницую
Ой, пиши листы, проклятый Мазепа
Та до царя у столицю.
21:15 21.05.2016
wiper (wiper) писал(а) в ответ на :
> или по делу пыхти или, вали на свои говно- темы, дальше уновожуй.
пнх! тема не твоя. Заводи свою тему и там говнокомандуй, говнопых.
21:16 21.05.2016
капитан Себастьян Перейра... (Бранко) писал(а) в ответ на :
> > Лианна (Лианна) писал(а) в ответ на сообщение:
>> Иван Степанович Мазепа. "Иван Степанович Мазепа — личность настолько неординарная и многогранная, что для его изображения нужна вся палитра красок. В его жизни было столько приключений, крутых поворотов, ударов судьбы и неизменного покровительства фортуны, что любой художественный вымысел померкнет на этом фоне.
> > А как он умел подставлять! Не считая Петра 1. > > Жертвы: Кочубей, Искра, Абазин, Палий, Самусь, Драный, Гордиенко, Самоилович. >
> фантастический предатель! > >
Верность, особенно в 17 веке, предрассудок, который, как и сейчас, исключает пытливость ума. Кому и чему, кроме себя и своего дела, своей стране, можно быть верным? Да и кого в России того времени можно назвать порядочным человеком? НИКОГО!
21:17 21.05.2016
В описі Київського замку 1552 року фігурує Васко Мазупин43 , що вказує на не місцеве походження носія прізвища, оскільки черкеське Мазэпэ могло сприйнятися на слух саме таким чином. Розглянемо й наступні версії. У словнику української мови Б.Грінченка слово «мазепа» має таке пояснення: «Спочатку те ж саме, що і замазура, – а згодом взагалі неохайний, грубуватий і простакуватий чоловік, вахлак, простак, простофіля, дурень. У нас у селі мазепою лаються: от як дурна людина, чого не зрозуміє, так кажуть: ах ти мазепа!»44 . Читаємо далі: «Мазепський, а, е. Лайливе слово: поганий, нерозумний. Мазепська дівчина»45 . Згадані значення слова «мазепа» дублює академічний «Словник української мови» 1973 року з невеличким додатком прикладом: «Як напнеш сірячину – «Ти мужик! Хамло! Мазепа!..»46 . Як на нашу думку, природа вживання цього слова у такому негативному контексті зовсім інша. Після виступу в 1708 р. гетьмана І.Мазепи з однодумцями проти царського режиму Петро І, його послідовники доклали чимало зусиль, аби всіляко спаплюжити своїх противників, зганьбити їхні ідеї та помисли. Оскільки простому населенню Гетьманщини нізвідки було дізнатися про істинні наміри їхнього зверхника, тому його постать у думах, легендах, оцінках здебільшого трактується з позицій російської влади. Ці приклади упорядників словників свідчать, що негативно принизливого значення слово «мазепа» набуло саме тому, що насаджена з Москви думка про гетьмана І.Мазепу як зрадника, підступну, нікчемну, облудно дурну людину домінувала в тодішньому пізнанні баченні історії. При цьому слід зазначити, що якби прізвище Мазеп свого часу несло негативний підтекст («замазура», «дурень»), то його власники, турбуючись про свій авторитет, безперечно, знайшли б нагоду змінити його на краще. Адже, наприклад, у середині ХVІІ століття це зробити було дуже легко. Але вони від нього не відмовились, бо, вочевидь, знали його справжні витоки. Слово “мазепа”, за версією А. Кримського, перського походження, він переклав його з таким значенням – хребтоногий, переносно неповороткий. Оскільки І.Мазепа хворів на подагру (спадкова хвороба ніг, при її загостренні хворий шкутильгає), то справді можна припустити, що ця недуга, яка давала про себе знати у зрілому віці, була специфічною прикметою його сім’ї, а тому у певний час могла дати назву роду. Однак у цієї версії є й слабкі місця. Ми не знайшли в словнику перської мови єдиного слова «мазепа» (хоча окремо «мазай» означає «хребет», «м’ясо», а «па» – «нога»). Щоправда, можливо, А.Кримський мав якийсь ширший варіант лексики, при тому староперської. При цьому, якщо слово «мазепа» має і таке трактування, то його важче «прив’язати» до України. Сусіди кабардинців – іраномовні осетини, представники яких під тиском обставин свого часу могли емігрувати на Київщину, зовсім по іншому називають слова «хребет» (рагъыстжг), «спина» (чъылдым, фжсонтж; жккой), «нога» (къах, фад; зжнг), «неповороткий» (жнжферджхт).
Сергій ПАВЛЕНКО
РОДОВІД ГЕТЬМАНА І. МАЗЕПИ
Вопщем гадостное имячко у героя Украины.
21:17 21.05.2016
Лианна (Лианна) писал(а) в ответ на :
> Иван Степанович Мазепа. "Иван Степанович Мазепа — личность настолько неординарная и многогранная, что для его изображения нужна вся палитра красок. В его жизни было столько приключений
Ага..ещё когда он начинал на службе польскому королю уже отличился оговорив своего товарища.. в 1661 году Мазепа оговорил перед королём своего товарища Пасека, которого арестовали, разобрали дело, оправдали и король подарил ему 500 червонцев, а Мазепа был временно удалён от двора. Таки обучение у иезуитов даром не проходит.
21:18 21.05.2016
Лианна (Лианна) писал(а) в ответ на :
> Верность, особенно в 17 веке, предрассудок
Да! лыцари направо и налево кидали своих сюзеренов. Например Вальтер Скотт, повесть о рыцаре Айвенго!
Кинул короля Ричарда Львиное Сердце и был проклят в своей земле. Хотя, это был навет.
21:19 21.05.2016
Ангарский (360505) писал(а) в ответ на :
> Мазепа оговорил перед королём своего товарища Пасека,
ВОт. Еще одна жертва.
21:19 21.05.2016
Ми не знайшли в словнику перської мови єдиного слова «мазепа» (хоча окремо «мазай» означає «хребет», «м’ясо», а «па» – «нога»). Щоправда, можливо, А.Кримський мав якийсь ширший варіант лексики, при тому староперської. При цьому, якщо слово «мазепа» має і таке трактування, то його важче «прив’язати» до України. Сусіди кабардинців – іраномовні осетини, представники яких під тиском обставин свого часу могли емігрувати на Київщину, зовсім по іншому називають слова «хребет» (рагъыстжг), «спина» (чъылдым, фжсонтж; жккой), «нога» (къах, фад; зжнг), «неповороткий» (жнжферджхт).
Гора Мазепа. Туапсинский район. Сев. Кавказ.
21:20 21.05.2016
Мазепово богатство:
21:20 21.05.2016
капитан Себастьян Перейра... (Бранко) писал(а) в ответ на :
> > Ланочка, вам стих! > > Ой съ пидъ низу та, и съ пидъ лиману > > Та витеръ повЂвае, > > Тамъ Мазепа ПалЂя Семенъ > > На охоту-й вызывае. > > Ой прійды, прійды Палію Семене > > На охоту-й до мене > > Та не буде Палію Семене > > ТобЂ крывды-й одъ мене. > > Ой, скоро Семенъ Паліенко > > На подвиря въЂзджае > > Ой, такъ заразъ проклятый Мазепа > > Медомъ, виномъ поповае. > > > > > Ой, скоро, Семенъ Паліенко > > Меду и вина напився, > > Ой такъ заразъ вороному коню > > Та гриву склонився, > > Ой, якъ крикнувъ проклятый Мазепа > > Та на свой уланы. > > > > > Ой, возмить, возмить ПалЂя Семена > > Та забыите въ кайданы > > Ой, заковали Семена ПалЂя > > Та вкинулы- и у темницую >
> Ой, пиши листы, проклятый Мазепа > > Та до царя у столицю.
Вмешаюсь в твое послание Ланочке. Приведенный тобою стих это лишь художественное произведение да и только.
21:21 21.05.2016
капитан Себастьян Перейра... (Бранко) писал(а) в ответ на :
> пнх! тема не твоя. Заводи свою тему и там говнокомандуй, говнопых.
В тазик с холодной водичкой присядь, истеричка, а то пукан так полыхает, что ещё , гостинку спалишь )))
21:22 21.05.2016
Лианна (Лианна) писал(а) в ответ на :
> Вмешаюсь в твое послание Ланочке. Приведенный тобою стих это лишь художественное произведение да и только.
Ланочка, цэ не худ произведення, цэ Етнографічні описи селян Київської губернії, переважно тих, які належать до Державних маєтностей, з історичними відомостями про традиції, пам’ятки й старожитності краю, з їхніми малюнками.
21:24 21.05.2016
Лианочка, и тоби стих! Шо тебя сразу не заметив, прошу прощення:
Під час війни, всяк знає, труба шану має,
За кухлем у час мирний, хто хоче, сідає,
Найшвидше коли в бою труба зголошає,
То ворогів лихих те, як стій, устрашає.
Росії працю ту я мою подарую,
Котру складав я, Трубою назвав я.
Отож того дарунку, з’являю, причина:
Таж не товар нам платить, а платить година,
Бо до війни найбільше належить труба ця,
Вона тобі, Росіє, готова піддаться.
Вклади в уста, і кожен зволь з неї трубити,
Правдиво бажай Бога й царя полюбити.
Царя люблю я вірно, трублю тож Трубою,
Синів російських нею побуджу до бою.
Усяк російський сину, трубу дбай дістати,
Труба та словесна Мазепі невлесна,
Про зміну голосить, царя славить просить,
Тебе на помсту буде на ворога слати.
До кого ти подібний, як трапилось зріти,
Зрадливий Яне? Зволь-но таку пісню піти:
Зрадливий-бо Яне, Мазепо-гетьмане,
Чому зрадив царя, свого государя?
Чого не стало, чого було мало,
Чи гонору, слави, зі злота булави?
В землі що і в морі, те є в твоїм дворі,
Усе там лежало, чи того ще мало?
Ти пестував ласку великую царську,
Кавалером звався, чому заповзявся?
Усе таке гарне, цареві прикладне,
І кожен те знає: усе мав, являє:
Ти мав величезні скарби дорожезні,
Добра така сила тобі, псу, немила?
Предивнії речі тобі не до речі!
Така всього сила тобі, псу, немила —
Всі купно достатки, напоїв вигадки,
Одначе все теє твоє серце злеє
Не так всолоджало і увеселяло,
Як різнії вісті і лядськії листи 1.
Безбожний, о ляше! На віно ти наше
Чигаєш, здоров’я тобі — безголов’я.
По-давньому буде, як Бог не забуде
Вкраїну, що вільна: і мила, й довільна 2.
Мала-бо Росіє, пізнай, що тут діє!
Що то за причина, що давня руїна
В тобі враз повстала, все те розірвала,
Не знав, хто на кого, один бив одного!
Тобі я звіщаю і всім зголошаю:
Гетьман — лях родимий, в Росії славимий
Іван усе теє справляє, що злеє.
Тепер що гадаєш? Як лихо збуть маєш?
Тобі ж я, Росіє, дать вотум волію:
Вклонися цареві і государеві,
Бо він є найближчий, наш цар щонайвищий
Від усіх царів земних, темне незнання у них
Цей рів зарівняти, що його скопати
Єретик старався: щоб лях розширявся 3.
Костел в них проклятий, а церква в нас — мати,
У них скоренилась і перетворилась
У лядську унію, та маймо надію,
Що Бог не попустить і цар не допустить,
Наш цар — камінь мурний 4, лях гордий з натури,
Отож той камінь ляху причина для страху,
Той камінь як зрушить, ляху шию скрушить,
Заб’є потайного пса-ляха отого.
Ах, проклятий ляше, тепер втіху маєш 5,
Але не назавше її протримаєш,
Візьме скоро цар наш її православний,
На тебе мчить швидко Орел білий, славний,
Щодень, щогодини його чекай в гості,
Зрить цар в Україні тут сам твої злості.
Наш цар православний — любові знак славний,
Вкажи ж бо нам нині, в лихій цій руїні,
Скоріше візьмися, за кривди пометися
Над шведом невірним, на мужність безмірний,
Аби з кавалірства усі королівства
Від того, з несили, тобі поклонились,
Щоб твій двоєглавний Орел білий, славний
У Польській Короні усівся на троні,
Не зменшуй на ляха сірчистого праха,
їх далі за Віслу жени із умислу,
Хай лях знає змагу, і силу, й відвагу,
Що є нездоланна і завше поставна,
Великоросійська і малоросійська
Страшна, неприступна Росій двох співкупна!
Не бійся, Росіє, люб’язная мати,
Ти ж Божа роса є відтак благодаті,
Росу Христа ми знаєм, матір його — манну,
І визнаємо бутню пречистую Панну.
Роса — Христос, бо він є джерельник глибокий,
Вогонь ляхів погасить гординю високий.
Орошена ти, земле, уже християнська,
Цвіти удвічі більше, аніж та поганська,
Вирощуй християнам добро усе масно,
Є паном Орел білий тобі доброчасно.
Ох, злий, небачний гетьман-лях, враг значний,
Хотів дать Україну ляху, злому сину,
Кочубей, що в раду, злих рад повну, як-то
Не хотів увіходить, — його було стято.
О пане Кочубею, ти був-бо суддею,
Від судді, від Бога тобі є мзда многа,
Квітучая роже, пожальсь йому, Боже,
У Києві нині зав’яла в безвинні,
Разом також Іскра забитий од містра а,
Православний царю, рвучкий государю,
Не гайся віддати, за ділом воздати,
Щоб зле серце ляха наповнилось страха, Не міг долягати і більш воювати
