> Не представляю. Даже с пикировщика, в условиях отсутствия ПВО, бомбу положить точно на рельсы, сложновато.
а точно и не надо. тем более в райне вокзалов узлов рельсы не нитка а площадь....
Volk писал(а) в ответ на :
> Большой холм то? Дым от пожара, тем более сильного, поднимается НАМНОГО выше чем 200 м., положенных холму. А то, что не видели.... Дома сидели, нос боялись высунуть.
приличный.... а пожара то сильного не было. был сильный взрыв. точнее взрывы.... пожар так по мелочевке догорело что не взорвалось.... дома не сидели взрыв слышали а дыма не видели. находились относительно недалеко. (ну ближе чем до вокзала) на подоле.... я вам писал сгорело всего несколько каменных домов....
Volk писал(а) в ответ на :
> Собственно говоря, вооруженные силы Германии НЕ ТОЛЬКО вермахт. А так же кригсмарине, люфтваффе. СС только часть этих вооруженных сил. А с званием гауптмана сопоставим чин гауптштурмфюрера. К тому же в СС переводили из вермахта с сохранением звания. Майор становился штурмбаннфюрером, гауптман - гауптштурмфюрером и т.д. А ПАСЕ простительно не знать таблицу званий и чинов Германии.
инфа ни о чем....
> При этом у Побигущего было звание СС, а у его подчинённого Шухевича не было?
конечно не было. шухевич не подчинялся побигущему.... и вообще к галичине не относился....
> Ну глянем, на то, что пишут особо - тупые свидомиты: > "так что все ваши фото о многочисленных пожарах это фото одного единственного пожара на кресте." > А до этого:
> "на крещатике сгорело всего 3 или 4 дома из аж семи плюс гостиница на прорезной часчично выгорела." > я понимаю что фото немецких пожарников выглядит внушительно, но там были не деревянные здания и особо гореть было нечему.... > В то время перекрытия были деревянными, внутренние переборки - деревянные, крыша - деревянная (балки, стропила, обрешётка). А как горят эти здания я наблюдал неоднократно. Дым - на километр верх.
странно почемуто взрывы были слышны далеко а вот дыма от крещатика не видели очевидцы.... нигде он не описан у тех кто был в киеве но не на крещатике....
> Вы сами варежку не разевайте больше дозволенного.
> Кто повоевал? Бандерлоги? Они покарательствовали. > Анекдот - бандерлоги построили. Что они строили кроме схронов? > Посидели. За дело. Жалко, что не полежали. Меньше бы вони на Святой Руси было.
волк вы баран и ### хам и нацист. на этом адью. и в ингор
13:48 17.01.2012
Во время зимних праздников московские хакеры взломали базу данных ФСБ, они сволочи все о нас знают, посмотри, что у них на тебя vzlomfsb.blogspot.com/
17:15 17.01.2012
igels писал(а) в ответ на :
> Volk писал(а) в ответ на сообщение:
>> Не представляю. Даже с пикировщика, в условиях отсутствия ПВО, бомбу положить точно на рельсы, сложновато.
> > а точно и не надо. тем более в райне вокзалов узлов рельсы не нитка а площадь....
Возможно, но целят обычно по вокзалу. Там сосредотачивается управление. igels писал(а) в ответ на :
> Volk писал(а) в ответ на сообщение:
>> Большой холм то? Дым от пожара, тем более сильного, поднимается НАМНОГО выше чем 200 м., положенных холму. А то, что не видели.... Дома сидели, нос боялись высунуть.
> > приличный.... а пожара то сильного не было. был сильный взрыв. точнее взрывы.... пожар так по мелочевке догорело что не взорвалось.... > дома не сидели взрыв слышали а дыма не видели. находились относительно недалеко. (ну ближе чем до вокзала) на подоле.... я вам писал сгорело всего несколько каменных домов....
Вы это давно выяснили? Или специально до меня ждали? igels писал(а) в ответ на :
> Volk писал(а) в ответ на сообщение:
>> Собственно говоря, вооруженные силы Германии НЕ ТОЛЬКО вермахт. А так же кригсмарине, люфтваффе. СС только часть этих вооруженных сил. А с званием гауптмана сопоставим чин гауптштурмфюрера. К тому же в СС переводили из вермахта с сохранением звания. Майор становился штурмбаннфюрером, гауптман - гауптштурмфюрером и т.д. А ПАСЕ простительно не знать таблицу званий и чинов Германии.
> > инфа ни о чем....
Это, собственно, о том, что писатели, да и свидомиты тоже, зачастую путаются в системе званий, иерархии воинской службы. igels писал(а) в ответ на :
>> При этом у Побигущего было звание СС, а у его подчинённого Шухевича не было? > > конечно не было. шухевич не подчинялся побигущему.... и вообще к галичине не относился....
А вот в боях с регулярной армией дела шли не столь успешно: после первого же боя с частями Красной Армии под Винницей немцы, удрученные низкими боевыми качествами «нахтигалевцев», вынуждены были отозвать батальон в Нойгаммер, где из «Нахтигаля» и «Роланда» было сформировано чисто карательное подразделение - шуцманшафтбатальон-201. Командир – Побигущий, заместитель – Шухевич. Вот тут у националистов все получалось гораздо лучше, чем на фронте – дело знакомое и гораздо более безопасное. Переходим к фактам: 201 батальон в марте 1942 года в составе карательного корпуса СС обергруппенфюрера СС фон дем Бах-Залевски отправлен в Белоруссию для борьбы с партизанами, где действовал до конца года. Благодаря эсэсовским карателям Бах-Залевски, лучшими среди которых он назовет украинских шуцманов из 201-го батальона (одного из девяти его карательных батальонов), на территории Белоруссии ляжет в землю каждый четвертый житель. Именно ОУНовцы, больше других, отличились при проведении операций «Болотная лихорадка» (Витебская область), «Треугольник» (Брестская область), «Котбус» (Минская, Витебская, Вильнюсская области). Тысячами трупов замученных мирных людей, заживо сожженных детей и стариков отмечен их путь в некоторых лесных селениях Прибалтики, Брянской области России, украинского Полесья. Шухевич испытывал гордость за такую «работу». Летом 1942 года он напишет в письме к митрополиту Шептицкому: «Ваша святейшая экселенция. У нас дела идут хорошо, немцы удовлетворены нашей работой». Конечно, для свидомитов российский источник не авторитет. Глянем дальше.
25 ноября 1941 г. с его личным составом началось заключение индивидуальных контрактов на службу сроком на 1 год - с 1 декабря 1941 г. по 1 декабря 1942 г. После прохождения обучения во Франкфурте-на-Одере батальон (около 700 солдат и 22 офицера) был переброшен из Германии в Белоруссию для действий против партизан. Там батальон находился с марта до декабря 1942 г., находясь в подчинении обергруппенфюрера СС, генерала войск СС и полиции Эриха фон дем Бах-Зелевски, начальника полиции сектора «Центральная Россия».
Батальон формально возглавил гауптман Евген Побигущий (хотя фактическое руководство осуществлял немец - гауптман Моха), а его заместителем был назначен Роман Шухевич. Из-за подчиненности войск фон-дем Бах-Зелевски СС, офицерам батальона по соответствию были присвоены звания СС и, таким образом, Побигущий и Шухевич стали гауптштурмфюрерами СС. Откроем киевскую газету.
В течение осени 1941 – марта 1942 годов оба потрёпанных батальона были переформированы в «Шуцманшафтбатальон 201», командиром которого стал роландовец Евген Побигущий, а его заместителем – нахтигалевец Шухевич. Батальон вошёл в состав антипартизанского корпуса СС, которыми командовал фон дем Бах Зелевский. И принял участие в карательных акциях в Белоруссии и приграничных районах России, за что заслужил высокую оценку немецкого командования и руководства ОУН.
Хреново свидомиты знают свою историю. igels писал(а) в ответ на :
> странно почемуто взрывы были слышны далеко а вот дыма от крещатика не видели очевидцы.... нигде он не описан у тех кто был в киеве но не на крещатике....
Именно, что странно. Строения, имеющие деревянные элементы, будучи взорванными горят. Физика, знаете ли. Хотя свидомиты и слова то такого не знают. igels писал(а) в ответ на :
> волк вы баран и ### хам и нацист. на этом адью. и в ингор
Вежливость по свидомитски. Ну Бог Вам судья. Он долго терпит да больно бьёт.
19:17 17.01.2012
Volk писал(а) в ответ на :
> Ну Бог Вам судья. Он долго терпит да больно бьёт.
Volk писал(а) в ответ на :
> Меньше бы вони на Святой Руси было.
Э,Volk,в религиозность ударился?Уверовал,шо Путин воссоединяет Святую Русь?Шо вообще произошло?Избавились уже от ига июдейского?Или Бога на службу взяли?А то он вас долго терпел,а потом приложил.И вонь он уберёт,точно уберёт,засекай.
23:02 17.01.2012
Волк а вот источники у вас интересные...других нет?
23:44 17.01.2012
Идея с послевоенной дискредитацией «Нахтигаля» с самого начала принадлежала наиболее успешной просоветской спецслужбе - восточногерманской «Штази». После назначения на территории «вражеской» ФРГ министром по делам иммигрантов с восточных земель (министром по делам перемещенных лиц) Теодора Оберлендера теперь уже коммунистический Берлин поставил перед своей резедентурой задачу по сбору компромата на нового члена правительства и близкого друга Конрада Аденауэра.
«Истинным мотивом назначения Оберлендера были планы ФРГ по созданию мощной правой партии из числа перебежчиков с восточной стороны и установление контроля над оппозицией внутри ГДР», - считает Патриляк. Операция проводилась в 1959-1960 гг. Поскольку за Оберлендером не числилось никаких военных преступлений, «Штази» прибегнула к «липованию». Как свидетельствует ряд документов из архива КГБ УССР, для изготовления фальшивок использовали всевозможные «свидетельства очевидцев» из западных областей Украины.
«2 октября с.г. за №33100 за подписью т. Щербака поступил запрос о сборе материалов и розыску очевидцев преступлений министра по делам перемещенных лиц боннского правительства Теодора Оберлендера, который немецкими друзьями обвиняется в массовом уничтожении гражданского населения во Львове в 1941 году», - сказано в справке упомянутого «дела Оберлендера» 2-го Управления КГБ при Совете Министров УССР от 3 октября 1959 года. (вх. № 11031).
Однако, как и следовало ожидать, на Оберлендера ничего не нашли. «Поэтому следующая директива КГБ требует от начальников областных управлений при подготовке к допросу свидетелей «использовать опубликованные в прессе статьи о преступлениях «Нахтигаля», - объяснил RUpor`у методику работы по немецкому министру кандидат исторических наук, внештатный советник и.о. председателя Службы Безопасности Украины Владимир Вятрович.
Инсинуация удалась. КГБ, образно говоря, сразу убил двух зайцев. Как лицо, запятнанное в громком политическом скандале, Оберлендер вынужден был уйти в отставку, а ровно через неделю от рук советского агента Богдана Сташинского в Мюнхене погиб шеф ОУН Степан Бандера. Украинское национально-освободительное движение было опорочено на многие годы вперед.
23:47 17.01.2012
23:48 17.01.2012
23:50 17.01.2012
23:54 17.01.2012
Виїмки з доповіді Ю. Лопатинського п. н. "Група північ т. зв. Нахтігаль", виголошеної в Нью Йорку, дня 7 травня 1960 року: "Організація куреня, що одержав кодовану назву Нахтігаль, почалася в квітні 1941 року в Кракові. Її переводила з доручення проводу ОУН-Бандери, Військова референтура ОУН під керівництвом сот. Р. Шухевича. В склад референтури входив м. ін. і я. Місцева організаційна сітка висипала кандидатів до Кракова, де їх перевіряла спеціяльна комісія, покликана ОУН, і де вони переходили лікарські оглядини. Щойно пройшовши успішно згадані комісії, кандидат був висиланий на вишкільний табір до Нойгаммеру на Шлезьку. У Нойгаммері зорганізовано три сотні, що їх на доручення проводу ОУН очолив сотник Р. Шухевич. На вишколі курінь перебував від початку травня до 17-го червня 1941 р. Перед від`їздом на фронт курінь склав присягу на спільну боротьбу з большевизмом і за визволення українського народу. При присязі були присутні делегати проводу ОУН пп. Микола Лебедь і сот. Олекса Гасин. Присягу куреня відлежено з одного дня на другий, бо, як ми згодом довідались, в першому тексті присяги говорилось про боротьбу в рямках німецького війська за німецький Райх. Внаслідок протесту делегата ОУН п. М. Лебедя проти такого тексту присяги, справу передано до Берліну і щойно після того, як змінено текст в сенсі, вимаганому делегатом ОУН, курінь наступного дня виступив до присяги. 18-го червня 1941 року курінь завантажився на поїзд і переїхав до Ряшева, звідкіля маршем перейшов в околиці Радимна. З 22-го на 23-го червня, по півночі, курінь перейшов совєтський кордон через Сян в околиці Перемишля і помаршував в напрямі Львів. Курінь Нахтігаль мав коло 330 людей, був умундурований в німецькі мундури з синьо-жовтими стрічками на барчиках. Озброєння було легкої піхотної частини. До куреня були приділені німецькі старшини, які під час вишколу в Нойгаммері були інструкторами, а опісля виконували дорадчу ролю. До Львова курінь увійшов 30 червня 1941 року в год. 4.30 вранці. При вході до міста курінь поділено: частина першої сотні пішла до св. Юра, частина на вул. Лонцкого і Пелчинську, друга і третя сотня пішли на Замарстинів, де обсадили тюрму та газівню. До церкви св. Юра ми прибули о год. 5.30. Не буду тут описувати, з яким ентузіязмом зустрічало нас українське населення. Коло год. 8-ої прийшла до нас вістка про жахливо помордованих людей на Лонцкого. Деякі з нас пішли туди. Між ними був і сот. Р. Шухевич, який уже вспів довідатися, що між жертвами є і його рідний брат Юрко. Образ на Лонцкого був жахливий. Келії були набиті жахливо помордованими людьми і, щоб дістатися з одної келії до другої, треба було перелазити через гору трупів. Тіла помордованих вже розкладались, і сопух був неймовірний. Щоб пер####и хоч короткий час в будинку, треба було накладати газову маску. Біля год. 10.30 наш відділ, що був у св. Юра, відмаршував до будинку управи міста на Ринку, де були наші кухні і де ми одержали обід. Частина першої сотні, що пішла на Лонцкого і на Пелчинську, пильнувала тюрем, не допускаючи всередину цивільного населення, і була звільнена німецьким відділом поліції наступного дня 1-го липня о год. 10 вранці. Опісля курінь зайняв будинок 2-ої гімназії на Валах — т. зв. німецької. На зборах у "Просвіті", де проголошено Акт Відновлення Самостійности і де створено Тимчасове Крайове Управління, курінь репрезентував сот. Р. Шухевич. Проголошення Акту настрашило німців. Ходили навіть чутки, що курінь мають роззброїти, бо німці побоюються, що члени цього куреня можуть повторити це проголошення в Києві. Але вже 7-го липня курінь від`їхав далі на Схід в напрямі Тернополя. Я хочу спростувати брехливі наклепи большевицької пропаганди про цей курінь, які мають на меті очорнити український визвольний рух за часів другої світової війни. Я стверджую, що: 1. Курінь прибув до Львова вранці 30 червня і вже застав жахливо змасакровані жертви большевицького терору по всіх в`язницях Львова. Ці жертви большевицького терору бачили шведські і швейцарські журналісти, яких німці пустили до Львова в перших днях липня 1941 року. 2. Неправдою є, що 30-го червня і 1-го липня розстрілювано кого-небудь в тюрмі на вул. Лонцкого. Поручник Мартинець виконував там охоронну службу з частиною першої сотні, не допускаючи до змасакрованих большевиками трупів цивільного населення. 1-го липня о год. 10 вранці він був звільнений з служби відділом німецької поліції. За час його перебування в тюрмі при вул. Лонцкого та в будинках колишнього НКВД на Пелчинського не розстрілювано ні одного чоловіка. 3. Польських учених розстріляло у Львові "СС Зондеркомандо Ґаліцієн", яке прибуло до Львова ліквідувати акт 30 червня і мало свої власні пляни ліквідації місцевого населення згідно з напрямними, опрацьованими нацистським проводом. Курінь "Нахтігаль", що підлягав Вермахтові, не міг мати нічого спільного із виконанням цих плянів. Про знищення польських професорів "Зондеркомандом" свідчать також польські свідки, як наприклад пані Хомсова, приятелька родини проф. Бартля, на сторінках "Дзєнніка Польського" і "Дзєнніка Жолнєжа" в Лондоні, проф. львівської політехніки — Сокольніцкий, а також "Нью Йорк Таймc" у своєму повідомленні з 27 серпня 1941 року, в якому читаємо: "Проф. Казимир Бартель, бувший прем`єр в Польщі та визначний учений був розстріляний Ґестапом у Львові — згідно з інформаціями одержаними польським урядом в Лондоні. 60 професорів Львівського університету та Політехніки, де викладав проф. Бартель, були заарештовані і про їх дальшу долю нічого невідомо..." На закінчення хочу ствердити, що Москва добре знає, хто помордував у Львові в`язнів у тюрмах і хто замордував польських професорів, як знає також, що курінь "Нахтігаль" створено українською стороною виключно для визвольної боротьби і що цей курінь, поза виконуванням своїх обов`язків на фронті, не заплямував себе будь-яким вислужницьким вчинком. Москві відомо, що велика більшість старшин і бійців куреня "Нахтігаль" впали в боротьбі УПА проти німецьких і совєтських окупантів за визволення українського народу. Щоб протидіяти в боротьбі УПА проти большевицького загарбника України та знеславлювати пам. Головного Командира Р. Шухевича-Чупринки, Москва приступила до фальшування найновішого періоду історії України, подібно як це вона робить з усім нашим історичним минулим. Наклепи і знеславлювання куреня "Нахтігаль" власне служать цій меті".
23:55 17.01.2012
Свидомый писал(а) в ответ на :
> Идея с послевоенной дискредитацией «Нахтигаля»
Действительно, чё там напридумывали! Нахтихагль-партизанский отряд галичан боровшихся против фашизма.
23:57 17.01.2012
Із статті В. Петришина п. н. "Батальйон «Нахтігаль» у Львові", друкованої в журналі "Вільна Україна", збірник ч. 26, Дітройт, США, 1960. Від 20 років загально відомо й історично стверджено, що з відходом совєтської окупації в червні-липні 1941 р. зі західньо-українських земель совєтське НКВД вимордувало на цілій території тисячі в`язнів і нев`язнів, поки вступив на західно-українські землі новий німецький окупант. В останній хвилині перед відходом переводило НКВД додаткові арешти цивільного населення і гнало їх, пішки на схід, а по дорозі їх в більшості знищувало. Я був свідком цих мордувань, раннім ранком 30 червня 1941 p., коли я довідався, що вже нема большевиків у Львові та що через Львів вже переходять німецькі патрулі, я, що жив недалеко тюрми, на вулиці Лонцкого та будинку НКВД, вийшов коло 6-тої години ранку, по тижні бомбардування Львова, на світ. Я ствердив, що тюрма на вул. Лонцкого не була вже ніким бережена, і я заглянув до середини. На мене вдарив труп`ячий сопух, а далі я побачив маси людських трупів, що були вже в стані розкладу. Це було таке страшне видовище, що я його не забуду ніколи в житті. Впродовж дня я довідався, що і в інших тюрмах Львова НКВД доконало таких самих звірств. Від людей по дорозі я довідався, що на подвір`ї Катедри св. Юра є вже українські стрільці. Отже, я пішов з тюрми до Катедри св. Юра. Дійсно я застав на подвір`ї св. Юра стрільців, які побожно, прислухалися відправі богослужби. По богослужбі я вперше довідався від молоденьких хлопців, що вони перші вдосвіта ввійшли до Львова і що вони з т. в. батальйону "Нахтігаль", який створено за почином ОУН (Організації Українських Націоналістів) та що вони є частиною німецької армії. Я більше їх не бачив у Львові, а тільки згодом довідався, що вони по короткім відпочинку у Львові відійшли на схід з німецькою армією. В "Радянській Україні" від 5 вересня 1959 р., я прочитав, що ті "соловейки" були тими бандитами, що вночі з 29 на 30 червня 1941 р. вимордували сотки комуністів у Львові на основі наперед уложеної листи. По майже 20 роках здогадалися обманці, спотворити історію, щоб свій очевидний злочин перед людськістю перекинути на українців-стрільців з батальйону "Нахтігаль". До цього часу навіть совєтське "Звідомлення Державної Надзвичайної Комісії в справі злочинів доконаних німцями на території Львова" з 1944 р. не важилося приписувати мордів у львівських тюрмах батальйонові "Нахтігаль", бож з цього звідомлення, що було зроблене, так сказати б, ще свіжої пам`яті, совєтський обвинувач Смірнов в процесі проти німецьких воєнних злочинців перед Міжнародним Військовим Трибуналом в Нюринберзі на розправі 15 лютого 1946 зачитав розділ, що торкається злочинів, доконаних німцями у Львові і його околиці, а зміст цього звідомлення, що носить назву "документ СССР ч. 6", увіковічнено в протоколах розправи, в яких, одначе, нема ніякого натяку про те, щоб совєтський обвинувач приписував "Нахтігалеві" морди в львівських тюрмах (гляди: три офіційні видання протоколів і документів згаданої розправи в англійській, французькій і німецькій мовах, а в англійській мові під заголовком: Trial of the major War Criminals before the International Military Tribunal, Nuremberg 1947, v. VII p. 491). На яких крихких підставах є побудована ця очевидна брехня совєтської преси, видно з того, що на пресовій конференції в дні 5 квітня 1960 р. в Москві енкаведівських мордів у львівських тюрмах вже не приписується батальйонові "Нахтігаль", про що буде ще мова. Зараз по пресконференції в Москві — очевидно на наказ з Москви — мешканці Львова "засудили злодіяння буржуазних націоналістів" в часі від 30 червня 1941 до 6 липня 1941 в листах до Львівських часописів "Вільна Україна" в українській мові і "Львовская Правда" в російській мові (гл. "Радянська Україна" від 9 квітня 1960 p.). Очевидно, що ті листи, написані в львівських редакціях згідно з пресконференцією, вже не згадують про морди у львівських тюрмах. З приходом німецьких військ до Львова в дні 30 червня 1941 р. прибули до Львова і спеціяльні поліційні сили з подібними завданнями, які попередньо мало НКВД. Та спеціяльна одиниця мала назву: Einsatzgruppe der Sicherheitspolizei. Ця поліція зайняла той самий будинок, що його мало НКВД, тобто будинок управи міських трамваїв при вул. Пелчинській і Кадетській. Німецька поліційна частина працювала так само законспіровано, як НКВД. Все таки одної речі не могла німецька поліція закрити, тобто арештувань, але дальшу долю ув`язнених закривала вона вповні бодай на якийсь час. По 3-тім липні 1941 я довідався про те, що німецька поліція виарештувала визначних польських учених, професорів і т. д. Між тими ученими заарештовано і мойого знайомого по праці, з яким я працював у Львові за часів совєтської окупації. Я заінтересувався долею мойого товариша по праці, але, на жаль, я нічого не міг довідатися поза тим, що його арештувала німецька поліція. Поза тим вже від 30 червня 1941 р. у Львові був спокій. Догоряли збомбовані доми, не було електричного струму і трамваї не ходили, а всі склепи були замкнені. З тої причини і за браком праці я ходив по місті і майже цілий день перебував в центрі міста, де містилися наші українські інституції, і там я стрічався з львівськими знайомими та прибулими з Генерал-Губернаторства українськими націоналістами. Стверджую, що ані я, ані мої знайомі з різних дільниць міста не замітили в тих перших днях окупації трупів на вулицях, ані повішених людей на бальконах. Всі ми знали, що виарештовано понад 30 найвизначніших поляків, в тім зовсім неполітичних людей, як, напр., мій товариш по праці, але ми, включно з українськими націоналістами; які прибули з ґенерального Губернаторства, не знали нічого про їх дальшу долю. Ми були переконані, що їх вивезли або вивезуть до концентраційних таборів. Совєтський обвинувач Смірнов оскаржував на основі вищезгаданого "Звідомлення Надзвичайної Державної Комісії" перед Міжнароднім Військовим Трибуналом і наводив з нього ось що: "Ґрер, професор медичного відділу Львівського університету, якому щасливим випадком вдалося уйти смерти, зізнав перед комісією (розумій перед вищезгаданою совєтською комісією — В. П ) ось що: "Коли мене арештували опівночі 3 липня 1941 р. і примістили у вантажній машині, я застав там також проф. Грека, Бой-Желєнського і других. Нас забрали до гуртожитку ім. Абрагамовича Теологічної Семинарії. Копи нас вели через коритарі, гестапівці насміхалися над нами через голови..." (В англійськім офіційнім звідомленні є точки, як бачимо, але в німецькім офіційнім звідомленні є ще слова: "побивали прикладами карабінів, тягнули за волосся і били по головах". Гл. німецький урядовий текст, том ВII, ст. 493). "Пізніше я побачив в гуртожитку німців, що вели п`ятьох професорів під ескортою, з яких чотири несли закривавлене тіло сина визначного хірурга Руффа, якого німці замордували в часі його переслухання. Молодий Руф був також спеціялістом. Цілу групу професорів повели під сторожею на Кадетську гору. По 15-20 мінутах я почув карабінові стріли зі сторони, в яку поведено професорів" (гл. VII том протоколів, ст. 491 там же). Це є зізнання, зложені перед згаданою комісією, які обвинувач СССР відчитав Міжнародному Військовому Трибуналові в Нюринберзі на розправі. Той же сам Смірнов на основі повищого звідомлення твердив, що німецька поліція мала ще перед зайняттям Львова список визначних польських учених, які мали бути замордовані у Львові. Це було самозрозумілим, бож якісь там підрядні органи німецької поліції не могли без згоди найвищих чинників доконувати масового корду вчених, які в більшості не належали до політичного світу. З того документу, тобто зізнань професора Ґрера, виходить понад всякий сумнів одна річ, а саме, що його товаришів арештували і замордували гестапівці, бо професор Ґрер, який врятувався від смерти, бачив їх пізніше нераз в одностроях, а далі як професор, що студіював за границею, знав по вимові докладно, що до нього говорили німці, а не якісь молодики-"соловейки", одягнені у військові однострої, та які напевно ледве могли вимовити ламаною мовою німецьке слово, і то без німецького акценту".
00:52 18.01.2012
бранко а НКВД с собственным народом сражался.не смущает?
00:56 18.01.2012
Свидомый писал(а) в ответ на :
> ранко а НКВД с собственным народом сражался.не смущает?
А тебя не смущает что СБУ сражается с собственным народом? Или ты сбу-шник, Свид?
10:04 18.01.2012
Branko писал(а) в ответ на :
> Свидомый писал(а) в ответ на сообщение:
>> ранко а НКВД с собственным народом сражался.не смущает?
> > А тебя не смущает что СБУ сражается с собственным народом? Или ты сбу-шник, Свид?
конечно не было. шухевич не подчинялся побигущему.... и вообще к галичине не относился....
