> азаки и крестьян то особо не жалуют и за своих не
Среди казаков было много беглых крестьян
Торульф (Торульф) писал(а) в ответ на :
> Ну вот расскажи мне как художник художнику - где эта государственная преемственность?
Русь---Галицкое---ВКЛ и РУсское---Гетманщина
Торульф (Торульф) писал(а) в ответ на :
> Ну хотя бы на уровне фольклора, почему у украинцев не сохранились былины
Есть древние песни ,по типа русской ''Дубинушки'' и прочие
Торульф (Торульф) писал(а) в ответ на :
> И объясни мне почему так плохо чувствовать себя частью той Российской империи которую строили и украинцы в том числе и плечом к плечу воевали?
Эти сказки о едином народе оставьте себе,этнически мы ближе к тем же белорусам чем к русским.Каждый сам по себе ,Ведь старший брат по сути- старший кат,здесь даже говорить не о чем. .
23:48 18.02.2016
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> есть версия, что руськое слово ''Украина''изначально означало ''родной край'' или ''земля'' в значении не вещество а территория. Название могло применяться в значении княжество ,например Галицкая Оукраина=Галицкая земля,княжество
Это неверная версия, хотя и красивая. Её придумали для того, чтобы Украина не воспринималась как часть России, её окраиной. Казалось бы логично, что в названии лежит слово Краина, то есть страна,земля, край. Ну как Сербска краина, Краина Польска... Но в этих примерах ясно, чья краина (сербска, польска или ещё есть словенска). А чья краина обозначена в слове У- краина? Что за народ "У"? Да и как "родной" букву "У" не перевести. Разве что в шутку расшифровать "У! какая краина!". Край-то и в правду замечательный, потому -то всё время и отнимался у Руси=России. К тому же термин Украина не является самоназванием народа
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> так как одновременно казацкая территория называлась Украиной и Русью .(хотя официальное название было Русь) Двойственное название страны как и Украина-Русь, встречается в некоторых странах; Голландия-Нидерланды,Англия-Британия, и тд.
Казаки себя считали русскими (хотя изначально были тюрками), украинцами их считали поляки. В смысле окраинцами, ну чтобы только не русскими (и было это в РП, Украины-то ещё не было, а Руси уже не было, в Москву переехала).
Двойственного названия Украина-Русь никогда не существовало (только в головах некоторых "историков" из Польши или Канадщины). Нет двойных названий и в твоих примерах. Голландия - малая часть Нидерландов. Англия - часть Британии (Великобритании).
23:50 18.02.2016
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> Торульф (Торульф) писал(а) в ответ на сообщение:
>> от в этот момент от ВКЛ до РП и формируется украинский народ и связи с Рюриковичами, а тогда главное было подданство, нет, ощущение ч
>Укр. этнос четко выделялся уже в 14 в ,не смотря на то, как народ себя называл
Пожалуй.
Початок экспансии галичан вь поднепровье.
00:21 19.02.2016
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> Украина -вероятнее всего означает не пограничье, а родной край или отделенный кусок земли,
Только чей кусок? Краина польска, османска, австрийска или руська?. Так бы и написали, если бы это было самоназвание, а не кличка завоевателей.
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> Во времена раздробленности Киевской Руси,когда начали одно за другим отделятся независимые княжества- украины.Разве этоне отделенная территория?
Путаница в том, что самостийники навязывают тезис о Киевской Руси, только как о киевскиз землях. На самом деле было обширное Древнерусское государство Русь из более 25 больших и множества удельных княжеств. То есть раздробленность (за 150 лет до Батыя) касается всей (всея) Руси, а не только киевского княжества (в отдельные периоды - каганата). И Киев был не первой столицей. Первой была Старая Ладога, потом (ненадолго) - Новгород и только когда Рюрик захватил хазарский Самвоат и основал там Киев, он и стал столицей. Но после разорения Киева Батыем, столица и метрополия РПЦ переместилась в Ростов Великий, потом во Владимир, а потом - в построенную специально Москву.
08:47 19.02.2016
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> Может и крещение Руси было на Масква реке?
А чё не с маленькой буквы написал? Это же у вас. у свидов, фишка такая?
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> Среди казаков было много беглых крестьян
Хватало, но не так чтобы много, блин, братан, ты меня прикалываешь, а кто такие бродники знаешь? А ты в курсе что шаровары и чубы - это тюркский вообще обычай? и чем казак от касога отличается?
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> Русь---Галицкое---ВКЛ и РУсское---Гетманщина
Что значит гетман? Блин, ты понимаешь, что мелешь, гетман - это значит гауптман, по-немецки капитан, а капито - это голова, голова наёмников, или кондотьер. А во главе Сечи стоял кошевой атаман. Так вот. двоечник, бродники - казаки, вот это преемственность, к Руси они не имели никакого отношения, я тебе напомню что в районе Запорожья Святослава убили, это ни хрена не Русь, вот там и поселились бродники, которые кстати кинули киевское войско в битве на реке Калка, и там их потомки казаки основали Сечь. Ещё раз для танкистов, ни на Дону, ни на Днепре казаки крестьян ровнёй не считали, это одна из причин по которой Богдан Хмельницкий за союз с татарами дал добро последним брать ясырь, в курсе что это?
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> Есть древние песни ,по типа русской ''Дубинушки'' и прочие
Песни, я тебе про эпос в целом, ну и про песни тоже, ну например? Про казака Мамая знаю, заметь, опять с тюрками сталкиваемся, даже ваш майдан тюркское слово.
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> Эти сказки о едином народе
Да не, братан, отдельно так отдельно, никто не против, только по факту тебе возразить нечего. Киев, Чернигов - это пограничье, почти весь левый берег Днепра - Надднепрянская пустыня или Дикое поле, а вот Ростов, Суздаль, Владимир, Смоленск, Новгорорд, Псков, Рязань, Тверь, Ярославль такие же древнерусские города как Минск, Пинск, Туров, Галич, Львов, Владимир-Волынский. Ты если не страдаешь географическим кретинизмом, на карту посмотри. А то что вы собрались отправиться в самостоятельное плавание, так скатертью дорога, только кто этого не хочет за собой тащить не надо. И усвой, что Запорожье, Днепропетровск, Херсон, Одесса, Николаев - это русскими основанные города, а термин Новороссия существует с 18 века.
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> этнически мы ближе к тем же белорусам чем к русским.
Ты в зеркало посмотрись. Украинца не фиг баловаться с татарином перепутать, голубоглазых украинцев ещё поискать надо Один мой знакомый украинец, в Афгане воевал, за счёт маленького роста воспринимался афганцами как свой (афганцы маленькие). И фино-угорская кровь у вас есть со стороны мадьяр.
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> Каждый сам по себе
Тока потом не надо обратно просится, ага?
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> Ведь старший брат по сути- старший кат,здесь даже говорить не о чем.
Есть о чём, о том что ты брехун банальный, не было ни поражения в правах, ни ущемления по национальному признаку, потому что мышление было религиозным, а если православный и не грек и не болгарин - значит русский. На этом основании украинцев в армию призывали, а татар нет, они мусульмане. А знаешь что шизофренического есть в твоём утверждении? Вас поляки сношали-сношали - но они Европа, вот лягте под них ещё раз.
09:05 19.02.2016
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> Давайте разберемся в этом вопросе---------------И плакашасѧ по немь вси Переӕславци . бѣ бо любѧ дроужиноу . и злата не сбирашеть. имѣниӕ не щадѧшеть . но даӕшеть дроужинѣ . бѣ бо кнѧзь добръ . и крѣпокъ на рати . и моужьствомъ крѣпкомъ показаӕсѧ . и всѧкими добродѣтелми наполненъ . ѡ нем же Оукраина много постона…"------Здесь четко видно, что Оукраиной названо все Перяславское княжество.
Чтобы разобраться, ссылку скинь с лингвистической экспертизой. Чтобы ты понимал о чём я - это русский язык, почти современный, прочти
А вот здесь, не поверишь, написано Пётр
А вот это самый настоящий современный французский
В первых случаях почерк Петра 1, во втором Наполеона
А это фрагмент летописи.
Это тоже, тут прочесть можно, ну так прочитай что там написано? Поэтому без конкретной привязки и без фамилии тут даже разбирать нечего. Я понятно изъясняюсь?
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> Как причем ?Не зря же Грушевский ввел термин Украина-Русь
Что значит не зря, Грушевский в первую очередь политик, причём этот термин в научный оборот не вошёл к примеру в Польше, в Германии, ты там такого не увидишь. И работа Грушевского откровенно слабая, украинского Ключевского из него не вышло. Ты просто по уровню сравни с тем же Яворницким и поймёшь кто историк, а кто писатель-публицист.
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> Этот термин мог фигурировать как синоним слова Русь еще в средневековье ,причем он мог существовать еще до появления самой Руси.
Братан, значит так, берёшь документы, сдаёшь в приёмную комиссию, поступаешь на истфак, и спустя 5 лет мы продолжаем разговор. А то право-слово, утомил.
11:39 20.02.2016
Торульф (Торульф) писал(а) в ответ на :
> Хватало, но не так чтобы много, блин, братан, ты меня прикалываешь, а кто такие бродники знаешь? А ты в курсе что шаровары и чубы - это тюркский вообще обычай? и чем казак от касога отличается?
Больше всего казаков прибывало с Украины, Много беглых крестьян было, прибывали также с западной Украины,в реестровых списках были люди с Волыни.и других земель.Почему? потому что народ чувствовал этническое единство
Торульф (Торульф) писал(а) в ответ на :
> Песни, я тебе про эпос в целом, ну и про песни тоже, ну например? Про казака Мамая знаю, заметь, опять с тюрками сталкиваемся, даже ваш майдан тюркское слово.
Какой же народ может быть без культуры ? Да всякие песни; о работе в поле,песни которые пели при забивании свай и тд, известны думы ,баллады, и тд и тп также известен эпос Галицко-Волынского государства.
Торульф (Торульф) писал(а) в ответ на :
> Что значит не зря, Грушевский в первую очередь политик, причём этот термин в научный оборот не вошёл к примеру в Польше, в Германии, ты там такого не увидишь. И работа Грушевского откровенно слабая, украинского Ключевского из него не вышло. > Ты просто по уровню сравни с тем же Яворницким и поймёшь кто историк, а кто писатель-публицист.
Грушевский- авторитетный историк, причем термин Украина- Русь вполне оправдан,так как на наших землях существовало два названия Украина и Русь(Роксолания) Не веришь-читай казацкие летописи
Торульф (Торульф) писал(а) в ответ на :
> Ты в зеркало посмотрись. Украинца не фиг баловаться с татарином перепутать, голубоглазых украинцев ещё поискать надо Один мой знакомый украинец, в Афгане воевал, за счёт маленького роста воспринимался афганцами как свой (афганцы маленькие). > И фино-угорская кровь у вас есть со стороны мадьяр.
Да нет,у меня светлые глаза и русый волос-например таких людей в центральной Украине довольно много что касается иных областей- сказать не могу,И что вы хотите сказать ?Что типичный южный славян должен иметь голубые глаза ?Это зависит от регионов проживания.
Торульф (Торульф) писал(а) в ответ на :
> Есть о чём, о том что ты брехун банальный, не было ни поражения в правах, ни ущемления по национальному признаку, потому что мышление было религиозным, а если православный и не грек и не болгарин - значит русский. На этом основании у
Преступления российских властей по отношению нашего народа известны и их довольно много .хотя это не все, но все же ----------1686 р. — Ліквідація автономії української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою. 1687 р. — Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами («Коломацькі статті»). 1689 р. — Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха. 1690 р. — «Анафема» Московського собору на «киевские новые книги» — книжки П. Могили, К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича, А. Радивиловського, І. Славинецького та інших, писані тодішньою українською літературною мовою. 1693 р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки. 1708 р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців — 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1709 р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві. 1720 р. — Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими, «дабы... особливого наречия в оных не было». 1721 р. — Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні. 1729 р. — Указ царя Петра II (внука Петра І), який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження. 1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки. 1764 р. — Інструкція Катерини II князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії. 1764 р., 10 листопада — Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління. 1769 р. — Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг. 1775 р., 3 серпня — Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи и причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях. 1783 р., 3 травня — Указ Катерини II про закріпачення селян у Лівобережній Україні. 1784 р. — Русифікація початкової освіти в Україні. 1786 р. — Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість «чистого российского языка» в Київській академії. 1800 р. — Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко. 1817 р. — Закриття Києво-Могилянської академії. 1831 p. — Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні). 1834 р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края». 1847 р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у Києві, арешт його учасників і покарання ув'язненням та засланням у віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови, літератури та культури. 1847 р., 5 квітня — Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І «під найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати», що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.). 1862 р. — Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих. 1863 р., 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Роси П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії («Валуєвський циркуляр»). 1869, 1886 рр. — Укази царської адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западных губерниях лицам русского происхождения, исключая, однако, местных уроженцев», за успіхи в русифікації України. 1876 р., 18 травня — Таємний Емський указ Олександра II про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами. 1881 р. — Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Емського указу всім губернаторам Росії. 1881 р. — Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою. 1883 р. — Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.). 1888 р. — Указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами. 1895 р. — Заборона українських книжок для дітей. 1899, 1903 рр. — Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві. 1907 р. — Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905—1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури. 1908 р. — Указ сенату Російської імперії про «шкідливість» культурної та освітньої діяльності в Україні, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности». 1910 р. — Циркуляр П. Столипіна про заборону створення «инородческих товариществ, в том числе украинских и еврейских, независимо от преследуемых ими целей». 1914 р., березень — Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка. 1914 p. — Указ Миколи II про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру. 1918 р., 29 січня — Битва під Крутами між 4-тисячною більшовицькою армією М. Муравйова та 300 національно свідомими київськими студентами (всі юнаки загинули в нерівній борні). 1918 р., початок грудня — Другий наступ більшовицьких військ на Україну. 1921 р., 22 листопада — Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом Ю. Тютюнника під м. Базар на Житомирщинні. 1921—1923 рр. — Голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян. 1929 р., вересень — Арешт визначних діячів української науки, культури й УАПЦ за «належність» до вигаданих ОДПУ Спілки Визволення України (СВУ) та Спілки Української Молоді (СУМ). 1929—1930 рр. — Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід. 1930 р., 28—29 січня — Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита М. Борецького та інших церковних діячів. 1930 р., 9 березня—19 квітня — Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури, УАПЦ за належність до так званої «Спілки Визволення України» (СВУ). 1930 р., вересень—листопад — «Пацифікація» (жорстокі репресивні акції за наказом Ю. Пілсудського проти українського населення та провідних діячів українського політичного і культурного життя) в Галичині. Нищення українських культурних установ, кооперативів, масові арешти. 1931 р., лютий — Арешти колишніх діячів УНР (В. Голубович, П. Христюк, М. Шраг та ін.). 1931 р., лютий Депортація М. Грушевського до Москви. 1932 р., 23 квітня — Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР. 1933 р., 13 травня — Самогубство М. Хвильового як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури. 1933 р., 7 липня — Самогубство М. Скрипника, доведеного до відчаю більшовицькою владою. Кінець 1932 — весна 1933 року — Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села. 1933 р. —Погром українців на Кубані. 1933 р., 22 листопада — Постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації. 1934—1941 рр. — Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції. 1936 р., жовтень — 1938 р., листопад — Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана «єжовщина»). 1937 р., 30 серпня - Самогубство голови уряду УРСР П. Любченка. 1937 р., друга половина — Ліквідація майже всього складу уряду УРСР і всього ЦК КП(б)У. 1937 р., листопад — Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту). 1938 р. — Сталінська постанова «Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР». 1938 р., 24 квітня — Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України. 1938 р. — Посилення русифікації України у зв'язку з рішеннями XIV з'їзду КП(б)У 13—18 червня. 1939—1941 рр. — Широкомасштабні репресії органів ДКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР. 1941 р., кінець липня — серпень — Знищення більшовиками під час відступу радянських військ до 15 тис. українських політичних в'язнів, що перебували у в'язницях Львова, Золочева, Дубна, Рівного, Луцька, Києва, Харкова та інших міст. Розстріл у Києві агентами НКВД групи видатних діячів української культури, серед яких — українська письменниця й громадська діячка Л. Старицька-Черняхівська, оперний співак М. Донець та ін. Депортація відомих українських діячів у віддалені райони СРСР, під час якої багато з них загинуло або були знищені НКВД (В. Свідзінський, І. Юхименко, А. Кримський, К. Студинський, П. Франко та ін.). 1944—1955 рр. — Каральні акції органів НКВД СРСР проти українських сил опору, в процесі яких було вбито понад 150 тис. бійців УПА та ОУН, заарештовано понад 100 тис. і депортовано до Сибіру понад 200 тис. осіб із західних областей України. 1945 р., Ув'язнення українських греко-католицьких владик з митрополитом Й. Сліпим. 1946 р., 8—10 березня — Ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві. 1946 р., березень — Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й. Сліпим. 1946 р., 24 серпня — Постанова пленуму ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури у «Нарисі історії української літератури», різка критика часописів «Вітчизна» і «Перець» (ця постанова була згодом підтверджена XVI з'їздом КП(б)У 25—26 січня 1949 р.). 1946—1949 рр. — Ліквідація російськими шовіністами українських культурних здобутків під час Другої світової війни («ждановщина»). 1947 р., З березня — Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі». 1947 р., квітень—травень — Депортація лемків та українців з Холмщини до північної та західної Польщі (операція «Вісла»). 1949 р. — Чергова «чистка» в КП(б)У у зв'язку з рішеннями її XVI з'їзду 25—28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів). 1949 р., 28 серпня — Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з'їзді в Мукачеві. 1950 р.,. 5 березня — У сутичці із загонами МВД біля м. Львова загинув головний командир УПА Т. Чупринка (Р. Шухевич). 1951 р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука і В. Василевської). 1954 р., 23—26 березня — XVIII з'їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Сибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952—1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис. осіб). 1954 р., 7 липня — Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди. 1957—1961 рр. — Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій). 1958 р., 12 листопада — Постанова Пленуму ЦК КПРС «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти», на основі якої Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про необов'язкове, а «за бажанням батьків» вивчення української мови в російських школах України). 1959 р., 15 жовтня – Вбивство агентом КДБ Б. Сташинським Степана Бандери. 1961 р., січень — Закритий суд у Львові над членами Української Робітничо-Селянської Спілки (Л. Лук'яненко, І. Кандиба, С. Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу СРСР. Засудження Л. Лук'яненка до смертної кари, яку пізніше замінили на 15 років ув’язнення. 1961 р., жовтень — Прийняття нової програми КПРС її XXII з'їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік. 1962 р. — Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу. 1963 р. — Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР. 1964 р., 24 травня — Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал «З приводу процесу над Погружальським»). 1965 р., серпень—вересень — Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П. Заливаха, С. Караванський, В. Мороз, М. Осадчий, А. Шевчук та ін.). 1967 р., З серпня — Арешт В: Чорновола (був засуджений на 3 роки ув'язнення в таборах суворого режиму). 1968 р., 26 листопада, 14 грудня — Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві. 1969 р., червень — Лист українських політичних в'язнів (М. Гориня, І. Кандиби, Л. Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв'язнів. 1970 р., січень — Судовий процес проти І. Сокульського, М. Кульчицького В. Савченка — ініціаторів «Листа творчої молоді Дніпропетровська» проти русифікації. 1971 р., 22 травня — Виступ А. Лупиноса біля пам'ятника Т. Шевченкові в Києві і його арешт. 1971 р., 17 червня — Помер у таборі Дубровлагу український політичний в'язень М. Сорока. 1971 р., літо — Нищення могил Українських січових стрільців на Янівському цвинтарі у Львові. 1972 р., січень—травень — Друга велика хвиля арештів в Україні [В. Чорновіл, Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба, М. Осадчий, В. Стус, І. Калинець, І. Стасів-Калинець, о. В. Романюк (згодом — патріарх Володимир УПЦ КП), Н. Світлична, Ю. Шухевич та ін.]. 1972 р., травень — Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ.1977 р., 5 лютого — Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М. Руденка й О. Тихого; суд над ними 23 червня — 1 липня і вирок М. Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О. Тихому відповідно 10 та 5 років. 1977 р., 12 грудня — Другий арешт Л. Лук'яненка в Чернігові (був засуджений у липні 1978 р. на 10 років ув'язнення і 5 років заслання). 1978 р., 11 листопада — Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення русифікації). 1979 р., березень—жовтень — Нові арешти українських діячів в Україні: О. Бердника (6 березня), Ю. Бадзя (23 квітня), Ю. Литвина (6 серпня), М. Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії). 1979 р., 18 травня — Загадкове вбивство композитора В. Івасюка біля Львова. 1979 р., 29 травня — Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР. 1980 р., червень — Арешт засновника УГГ Оксани Мешко. 1981 р. — Арешт українських політичних діячів С. Набоки, Л. Мілявського, Л. Лохвицької. 1983 р. — Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури («Андроповський указ») та директива колегії Міністерства освіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення русифікації.
1985 р., 4 вересня — У концтаборі помер поет В. Стус. 1986 р., 26 квітня — Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і широкої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних геноциду. 1989 р. — Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову [російську] в СРСР. 1990 р., квітень — Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.
Торульф (Торульф) писал(а) в ответ на :
> Чтобы разобраться, ссылку скинь с лингвистической экспертизой. Чтобы ты понимал о чём я - это р
Они ничем не отличаются, везде в инете одинаковые,там же легко можно найти переводы хотя можно и без перевода прочесть,вообщем- гугл в помощь
11:43 20.02.2016
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> Грушевский- авторитетный историк, причем термин Украина- Русь вполне оправдан,так как на наших землях существовало два названия Украина и Русь(Роксолания)
Я читал казацкие летописи.
Там как бы козаки-хазары были недовольны завоеванием Киева князем Олегом.
> реступления российских властей по отношению нашего народа известны и их довольно много .хотя это не все, но все же ----------1686 р. — Ліквідація автономії української церкви, незаконне й > насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату > і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, > освітою і культурою.
> 1687 р. — Вимоги Москви до гетьмана України > сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами > («Коломацькі статті»).
Укры, вы УКРЫ!
Киевская митрополия перешла из Константинопольского патриархата в Московскую по лично просьбе гетьмана Самоиловича.
И кстати, решение верное, бо Константинопольский Патриархат был в Турции, а турция-союзник Польши, и патриахат в Стамбуле не мог защищать православных в РП..
Да, а КоломаКские статьи, подписанные в г. КоломаК( укры даже не знают где, думают что в Коломыи)
Да, так это художества Мазепы. Он так хотел на гетьманство, что сдал все что было при Хмельницком, причем сдал сам, по собственному розумению, чтобы понравится Петру.
Вобщем с украми не интересно. Они вообще в истории-повный нуль.
11:55 20.02.2016
Торульф (Торульф) писал(а) в ответ на :
> Братан, значит так, берёшь документы, сдаёшь в приёмную комиссию, поступаешь на истфак, и спустя 5 лет мы продолжаем разговор. А то право-слово, утомил.
Вообще- то есть историки которые также считают как и я Я по твоему, школьник ?Ты меня достал ватноголовый .
12:03 20.02.2016
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> 1687 р. — Вимоги Москви до гетьмана України > сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами > («Коломацькі статті»).
Ты бы на русский хоть что-то перевёл. Вывалил кучу агитации, и доволен.
А разве сепаратистов не надо урезонивать? Ты ж почитай что вы сами пишете.
А какие вимоги были у ваших сепаратистов?
> 1689 р. — Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
А что там в книжках печатали непотребного?
12:07 20.02.2016
FlaviusA (FlaviusA) писал(а) в ответ на :
>> 1689 р. — Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха. > > А что там в книжках печатали непотребного?
На мове печатали. Ципография Киёво:
12:10 20.02.2016
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> Я по твоему, школьник ?Ты меня достал ватноголовый .
Ты феерически невежественен, сепаратист. Тебе Торульф дело говорит. А я бы сказал даже больше - ты и какого-то понимания школьного курса истории не демонстрируешь. Однобоко слишком...
12:16 20.02.2016
капитан Себастьян Перейра... (Бранко) писал(а) в ответ на :
> А что там в книжках печатали непотребного?
А я ж так и думал! Вот и мучается бедолага Володимир3 без польской плётки. Ну или уже тогда в подпанки идти.
12:21 20.02.2016
Володимир3 (Володимир3) писал(а) в ответ на :
> Вообще- то есть историки которые также считают как и я Я по твоему, школьник ?
Старших классов. Как тебя в школе научили-тот бред ты и несешь. Сам думать не умееш.
какая краина!". Край-то и в правду замечательный, потому -то всё время и отнимался у Руси=России. К тому же термин Украина не является самоназванием народа 
Один мой знакомый украинец, в Афгане воевал, за счёт маленького роста воспринимался афганцами как свой (афганцы маленькие).
